Мета роботи - вивчити концентрацію про- і протизапальних цитокінів у пацієнтів з раннім прихованим сифілісом до і після лікування. Дослідження проведено у 112 пацієнтів з раннім прихованим сифілісом (жінок - 60, чоловіків - 52) і 15 здорових пацієнтів групи контролю віком 18 - 43 роки. Застосовано серологічні методи дослідження: РЗК, ІФА, РПГА, РІФ. Методом ІФА визначено в сироватці крові (у пацієнтів з прихованим сифілісом - до і після лікування) рівні цитокінів IL-2, IL-6, IL-10, TNF<$E alpha>, і INF<$E gamma>. Аналіз одержаних даних проведено із застосуванням пакета програм Статистика 6.0. Для виявлення зв'язків між показниками застосовували непараметричний дисперсійний аналіз Фрідмана з визначенням <$E chi sup 2>. Концентрація IL-10 до лікування в пацієнтів з раннім прихованим сифілісом була достовірно підвищена в 3,7 раза (14,9 +- 0,9 пг/мл порівняно з групою контролю 4,11 + -0,5 пг/мл). Встановлено залежність вмісту цього цитокіну від термінів інфекції. Встановлено, що через один рік після лікування концентрація IL-10 залишалася підвищеною в 1,8 раза. Концентрація IL-6 була підвищена в пацієнтів з прихованим раннім сифілісом у 6,5 раза і також була залежна від термінів інфекції, і навіть через 1,5 - 2 роки після лікування вміст IL-6 залишався підвищеним. Встановлено, що в пацієнтів з прихованим раннім сифілісом концентрація IL-2 була підвищена в 2,3 раза і вона не нормалізувалася в 24,5 % пацієнтів навіть через два роки після лікування. У пацієнтів з прихованим раннім сифілісом концентрація TNF<$E alpha> була підвищена в 3,6 раза. Після проведеного лікування концентрація TNF<$E alpha> у них зменшувалася, але перевищувала показники контролю в 1,55 раза. При подальшому аналізі концентрації TNF<$E alpha> було встановлено, що при термінах захворювання до одного року через десять місяців після лікування була нормалізація концентрації цього цитокіну, а в пацієнтів з термінами захворювання більше одного року після лікування нормалізації рівня TNF<$E alpha> не було в 64,5 % навіть через 18 місяців. Встановлено, що концентрація INF<$E gamma> у пацієнтів з раннім прихованим сифілісом до лікування була підвищена в 3,8 раза порівняно з контрольною групою. Після лікування майже в 25 % пацієнтів з термінами інфекції більше одного року нормалізації INF<$E gamma> не було і він був підвищеним в 1,5 рази. У пацієнтів з прихованим раннім сифілісом спостережено значне підвищення концентрації цитокінів TNF<$E alpha> і INF<$E gamma>, а також дисбаланс IL-2, IL-6, IL-10. Відзначено залежність концентрації цитокінів від термінів інфікування. На підставі вивчення цитокінового статусу в пацієнтів з раннім прихованим сифілісом з термінами інфікування більше одного року можна рекомендувати застосування імуномодулюючої терапії. Підвищення концентрації таких цитокінів, як TNF<$E alpha>, IL-6, IL-10, після лікування може бути використано в якості прогностичних тестів серологічної резистентності.Мета роботи - вивчити концентрацію про- і протизапальних цитокінів у пацієнтів з раннім прихованим сифілісом до і після лікування. Дослідження проведено у 112 пацієнтів з раннім прихованим сифілісом (жінок - 60, чоловіків - 52) і 15 здорових пацієнтів групи контролю віком 18 - 43 роки. Застосовано серологічні методи дослідження: РЗК, ІФА, РПГА, РІФ. Методом ІФА визначено в сироватці крові (у пацієнтів з прихованим сифілісом - до і після лікування) рівні цитокінів IL-2, IL-6, IL-10, TNF<$E alpha>, і INF<$E gamma>. Аналіз одержаних даних проведено із застосуванням пакета програм Статистика 6.0. Для виявлення зв'язків між показниками застосовували непараметричний дисперсійний аналіз Фрідмана з визначенням <$E chi sup 2>. Концентрація IL-10 до лікування в пацієнтів з раннім прихованим сифілісом була достовірно підвищена в 3,7 раза (14,9 +- 0,9 пг/мл порівняно з групою контролю 4,11 + -0,5 пг/мл). Встановлено залежність вмісту цього цитокіну від термінів інфекції. Встановлено, що через один рік після лікування концентрація IL-10 залишалася підвищеною в 1,8 раза. Концентрація IL-6 була підвищена в пацієнтів з прихованим раннім сифілісом у 6,5 раза і також була залежна від термінів інфекції, і навіть через 1,5 - 2 роки після лікування вміст IL-6 залишався підвищеним. Встановлено, що в пацієнтів з прихованим раннім сифілісом концентрація IL-2 була підвищена в 2,3 раза і вона не нормалізувалася в 24,5 % пацієнтів навіть через два роки після лікування. У пацієнтів з прихованим раннім сифілісом концентрація TNF<$E alpha> була підвищена в 3,6 раза. Після проведеного лікування концентрація TNF<$E alpha> у них зменшувалася, але перевищувала показники контролю в 1,55 раза. При подальшому аналізі концентрації TNF<$E alpha> було встановлено, що при термінах захворювання до одного року через десять місяців після лікування була нормалізація концентрації цього цитокіну, а в пацієнтів з термінами захворювання більше одного року після лікування нормалізації рівня TNF<$E alpha> не було в 64,5 % навіть через 18 місяців. Встановлено, що концентрація INF<$E gamma> у пацієнтів з раннім прихованим сифілісом до лікування була підвищена в 3,8 раза порівняно з контрольною групою. Після лікування майже в 25 % пацієнтів з термінами інфекції більше одного року нормалізації INF<$E gamma> не було і він був підвищеним в 1,5 рази. У пацієнтів з прихованим раннім сифілісом спостережено значне підвищення концентрації цитокінів TNF<$E alpha> і INF<$E gamma>, а також дисбаланс IL-2, IL-6, IL-10. Відзначено залежність концентрації цитокінів від термінів інфікування. На підставі вивчення цитокінового статусу в пацієнтів з раннім прихованим сифілісом з термінами інфікування більше одного року можна рекомендувати застосування імуномодулюючої терапії. Підвищення концентрації таких цитокінів, як TNF<$E alpha>, IL-6, IL-10, після лікування може бути використано в якості прогностичних тестів серологічної резистентності.

  Повний текст PDF - 301.912 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"