Негативний вплив стандартних фармакологічних седативних препаратів свідчить про необхідність пошуку альтернативних медикаментозних засобів. Дексмедетомідин може бути новим варіантом для седації в новонароджених з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією, які потребують штучної вентиляції легень. Мета роботи - порівняти вплив дексмедетомідину та інших седативних засобів на стан мозкового кровотоку та результати лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії в доношених новонароджених. Досліджено 205 доношених новонароджених з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією за Sarnat II - III ст. у терміні <$E symbol Г~72> годин після пологів. Немовлята були розподілені методом простої відкритої рандомізації за фармакологічним препаратом для медикаментозної седації під час проведення штучної вентиляції легень на групу дослідження (n = 46) із застосуванням дексмедетомідину та групу контролю (n = 159), в яку увійшли морфін у монотерапії або в комбінації з натрію оксибутиратом чи діазепамом у стандартних рекомендованих дозах. Проведений порівняльний аналіз впливу дексмедетомідину та інших лікарських засобів на стан церебральної перфузії та на результати лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Одержано достовірну відмінність поміж групами щодо строків екстубації трахеї в немовлят (p = 0,022), вірогідність для дитини бути екстубованою до 7 доби лікування була значно вищою в групі дексмедетомідину - 68 проти 33 % у групі контролю (p = 0,018) з коефіцієнтом ризику HR 0,48 (95 % СІ 0,27 - 0,86; p = 0,011). Достовірно відрізнялись поміж досліджуваною та контрольною групами показники церебральної оксиметрії в 1-у (65 проти 79 %, p = 0,012) та 2-у добу лікування (74 проти 81 %, p = 0,035). Значення середнього артеріального тиску були вище в групі дексмедетомідину порівняно з контролем (58 [51-65] мм рт.ст. проти 53 [46-60] мм рт.ст., p << 0,001), при меншій дозі добутаміну (EV -1,87; 95 % CI від -3,25 до -0,48; p = 0,009). У групі дексмедетомідину на 1-у добу спостереження була істотно менша частота судом (4,3 проти 48,3 %, p << 0,001); частота розвитку небажаного результату лікування у вигляді церебральної лейкомаляції також була в 7 разів нижче в групі дексмедетомідину порівняно з контрольною групою (2,2 проти 15,1 %, p = 0,018). Дексмедетомідин є засобом для седації із задовільним профілем безпеки, стабільною гемодинамікою, відсутністю негативного впливу на церебральну перфузію та можливою нейропротективною дією в доношених новонароджених з ГІЕ як доповнення до лікувальної гіпотермії.

  Повний текст PDF - 337.924 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"