У интактных крыс и крыс с экспериментальным сахарным диабетом (СД) анализировали порог, хронаксию, латентный период, длительность и амплитуду моносинаптических разрядов вентрального корешка, а также периоды рефрактерности в ответ на его парную стимуляцию. Выявлено повышение порога возбудимости в 2 раза (<$Ep~<<~0,01>), увеличение общей длительности ПД на 25 % (<$E p~<<~0,001>), латентного периода на 32 % (<$Ep~<<~0,05>), а также снижение амплитуды на 11 % (<$Ep~>>~0,05>). В ответ на парную стимуляцию получено значительное повышение амплитуды ПД в группе с экспериментальным СД в промежутке 2 - 5 мс между импульсами. Сделан вывод о том, что в условиях СД происходит снижение возбудимости и проводимости в структурах спинного мозга на уровне L5, а также просматривается тенденция к увеличению способности к суммации возбуждения.Мета дослідження - вивчити біоелектричні властивості моносинаптичних рефлекторних дуг спинного мозку (СМ) у інтактних тварин і за умов експериментальної компресійної нейропатії (КН) на 1-шу, 3-тю, 5-ту, 7-му, 10-ту добу після перев'язування сідничного нерва. Дослідження проведено на 40 статевозрілих щурах лінії Вістар віком 6 - 8 міс масою 180 - 250 г. Тварин було розподілено на 2 групи: "інтактні щури" (n = 10) - тварини з модельованою КН і далі "модель" (n = 30). КН моделювали, перев'язуючи сідничний нерв на рівні верхньої третини стегна шовковою лігатурою під ефірним наркозом. У гострий експеримент тварин брали на 1-шу, 3-тю, 5-ту, 7-му та 10-ту добу після відтворення КН. Під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг) проводили ламінектомію із розтином твердої мозкової оболонки. Далі проводили перерізання СМ на рівні Th₁₂-L₁ і виділяли дорзальні та вентральні корінці L₅, які перетинали після виходу з хребта. Після хордотомії СМ заливали шаром вазелінової олії; тварину впродовж 3 год витримували за температурного режиму 36 -37 °C, щоб уникнути спінального шоку. Через 3 год починали відведення біоелектричної активності СМ. Подразнювальні срібні біполярні електроди розташовували на центральних відрізках дорзальних корінців СМ й наносили подразнення прямокутними імпульсами тривалістю 0,3 мс і силою від 1 до 5 порогів. Відведення моносинаптичного розряду вентрального корінця (МР ВК) проводили за допомогою біполярних електродів із реєстрацією на персональний комп'ютер за допомогою аналого-цифрового перетворювача. Аналізували такі параметри МР ВК: поріг (П), хронаксію, латентний період (ЛП), амплітуду й тривалість МР ВК. Аналіз динаміки збудливості проводили нанесенням на дорзальний корінець стимулів зростаючої інтенсивності (від 1,1 до 2 П), явище рефрактерності досліджували за допомогою нанесення парних стимулів з інтервалом 2 - 20 мс. Результати опрацьовували за допомогою методів варіаційної статистики: обчислення показників наочності у відсотках, середнє арифметичне ряду (M) та похибку середнього (m). Достовірність оцінювали за допомогою методів непараметричної статистики (критерій Манна - Вітні). Зміни показників вважали достовірними за p < 0,05. Висновки: після відтворення експериментальної КН сідничного нерва відбуваються зміни у сегментарних структурах СМ, зокрема в мотонейронному пулі, за типом постденерваційної гіперрефлексії. Зафіксоване достовірне зменшення хронаксії МР ВК на 22 % є, найвірогідніше, наслідком деаферентації мотонейронів СМ та зниження кількості гальмівних синапсів на мембрані мотонейрона. Виявлені зміни в амплітуді МР ВК також свідчать про наявність гіперзбудливості та, ймовірно, пов'язані з біохімічними наслідками перебудови мембрани мотонейронів на тлі компресії сідничного нерва.

  Повний текст PDF - 123.452 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"