Розглянуто клінічні особливості піхвового дисбіозу як чинника високого ризику гнійно-септичних ускладнень, особливо у вагітних з виявленим анаеробним вагінальним дисбіозом. Низька ефективність традиційних методів лікування бактеріального дисбіозу, висока частота рецидивів і ризик передчасних пологів диктують необхідність пошуку альтернативних методів лікування бактеріального дисбіозу і профілактики до- і післяпологових ускладнень. Широке впровадження в акушерську практику кесаревого розтину сприяло зниженню перинатальних втрат. Проте з розширенням показань до кесаревого розтину пов'язане збільшення частоти і тяжкості післяпологових гнійно-запальних захворювань. Число гнійно-запальних захворювань як в ранньому післяопераційному періоді, так і у віддалені терміни після кесаревого розтину залишається великим, досягаючи 3,3 - 54,3 %. Післяпологовий період навіть при фізіологічному перебігу, а за наявності факторів ризику особливо, є сприятливим для розвитку інфекційних ускладнень. Практично всі автори виділяють кесарів розтин як значущий фактор ризику розвитку післяпологового ендометриту, оскільки, складаючи всього 10 - 20 % від загального числа пологів, кесарів розтин зумовлює 80 % всіх післяпологових ендометритів. Запропоновано діагностичний алгоритм, медикаментозна корекція і профілактика в цього поширеного контингенту хворих.

  Повний текст PDF - 367.213 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"