Актуальність дослідження визначається необхідністю комплексного аналізу інвективи в творчості І. Франка та з'ясування її лінгвістичного статусу. Досліджено українську інвективу як мовний і мовленнєвий феномен; охарактеризовано інвективу в романі І. Франка "Перехресні стежки". Застосовано такі загальнонаукові методи: спостереження - для фіксації мовних і позамовних виражень інвективи, описовий - для ідентифікації та виявлення характерних особливостей української інвективи, аналізу та синтезу фактичного матеріалу, що уможливило систематизацію й об'єктивну лінгвістичну кваліфікацію фактичного матеріалу. Зроблено висновки, що інвектива в романі надає певного колориту оповіді, є одним із засобів реалістичного зображення побутових ситуацій. Вона є влучною, емоційно й експресивно забарвленою, оцінною та виражає негативне явище, що іноді надає можливість найповніше передати всі нюанси побутового мовлення. Оскільки метою інвективи є змусити опонента відчути всю безодню своєї нікчемності, інвективне значення продукується як результат своєрідного негативного низького творчого процесу, який відбувається через бажання адресанта відтворити сполучуваність слів, фразем, речень, які суперечать стилістичним нормам. Цей процес не є стандартним. У такий спосіб адресант відгороджується від реалій дійсності, оскільки вони є нестандартними, суперечливими. В основі інвективи лежить груба негативна номінація, яка є образливою для адресата. Відбір подібних номінацій з метою порівняння створює експресивну образність, яка містить потенціал впливу на слухача за рахунок цинічної характеризації об'єкта, що відзначається вишуканою негативною оцінкою.

  Повний текст PDF - 687.535 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"