Розглянуто функціонування та стилістичну роль власного імен і заголовного персонажа історичної повісті О. Назарука "Роксоляна", його роль у побудові часопросторової парадигми твору.Мета роботи - вивчення особливостей функціонування та стилістичної ролі власного імені заголовного персонажа історичної повісті В. Малика "Князь Ігор", його ролі у побудові часопросторової парадигми твору. Проаналізовано функціональне навантаження, особливості вживання, стилістичні конотації, образний потенціал, варіативність компонентів заголовка. Вживання власного імені заголовного персонажа залежить від тематики твору, авторського задуму, що й зумовлює функціонування певних варіантів заголовка. Кожне використання заголовного імені є чітко продуманим; воно ілюструє широкий спектр образних і експресивних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними й екстралінгвістичними факторами. Результати дослідження функціонування власного імені заголовного персонажа демонструють його прагматичну спрямованість у контексті твору, свідчать про наявність значного конотативного потенціалу з активованим стилістичним, експресивним компонентом, що максимально поглиблює експресію заголовка, його значення для створення художнього хронотопу. Основний висновок полягає в тому, що власне ім'я заголовного персонажа виконує текстоутворювальну, хронотопічну, експресивну, виразову функції, сприяє розкриттю підтексту й авторської концепції.

  Повний текст PDF - 155.68 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"