Розглянуто систему номенів на позначення родинних стосунків у мовленнєвій інтеракції українців з точки зору антропоцентричної лінгвістики. Сучасна українська мова має розвинену систему термінів спорідненості та свояцтва. У мовознавстві такі лексичні одиниці мають назву "терміни спорідненості". Визначено, що при дослідженні термінів спорідненості доцільно ці лексеми відзначати як номени на позначення родинних стосунків, які є приналежністю терміносистеми визначеної мовної культури. У науковій літературі цей шар лексики описано неповно. Розглянуто номени на позначення повної спорідненості по прямій лінії ("батько", "мати", "син", "донька", "дід" та ін.). Термінологія родинних стосунків посідає належне місце в українській мові, що зумовлено етнопсихологією етносу, екстралінгвістичними чинниками та особливостями національно-мовної картини світу. Вивчення цього шару лексики надає безцінний матеріал для дослідження динаміки семантичної і формальної сторін мовленнєвих фактів, ментальності українського етносу.Вперше в українському мовознавстві теоретично обгрунтовано лінгвістичне визначення номенів на позначення родинних стосунків. Простежено й описано історичну типологію української системи спорідненості, виявлено її особливості й запропоновано сучасну класифікацію номенів на позначення родинних стосунків. Проаналізовано та охарактеризовано психолінгвістичні особливості номенів на позначення кровної (повної), неповної і шлюбної спорідненості, а також висвітлено їх етнолінгвістичну специфіку.

  Повний текст PDF - 92.389 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"