Наукова періодика України | Міжнародний неврологічний журнал | ||
Демченко А. В. Роль інгібітору МАО-В разагіліну в лікуванні хвороби Паркінсона / А. В. Демченко // Міжнародний неврологічний журнал. - 2019. - № 5. - С. 41-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2019_5_8 Обговорено проблему хвороби Паркінсона (ХП), яка є другим за важливістю нейродегенеративним захворюванням у розвинутому суспільстві після хвороби Альцгеймера. В Україні поширеність ХП становить 140 випадків на 100 000 населення. Основними факторами, що підвищують рівень смертності при ХП, є деменція, наявність галюцинацій, дисфагії, переважання акінетико-ригідної форми з раннім порушенням рівноваги й ходи. Відсутність класичного тремору спокою, симетричність симптоматики асоційовані зі зниженням виживаності, на той час як наявність тремору спокою - зі збільшенням. Основна проблема в лікуванні ХП полягає в тому, що, незважаючи на досягнуте значне покращання якості життя хворих і виражений симптоматичний ефект, у цілому сучасні терапевтичні можливості поки не дозволяють запобігати подальшій дегенерації дофамінергічних нейронів і прогресуванню хвороби, тому клінічна практика вимагає впровадження терапевтичних стратегій, що впливають на патогенетичні основи хвороби. Це особливо актуально, коли пацієнти на ранніх стадіях ХП мають найбільш високий нейропластичний резерв, а стратегія їх безперервного лікування повинна бути орієнтована на десятиріччя вперед. Розробка нових терапевтичних засобів, включно з селективними інгібіторами моноаміноксидази (MAO), змінила обличчя лікування ХП. Пацієнтам віком 50 - 70 років із малою й помірною вираженістю рухового дефіциту й за відсутності виражених когнітивних розладів призначають лікування інгібітором МАО-В або агоністами дофамінових рецепторів; при тяжких рухових порушеннях - препаратами леводопи, а тоді, коли невеликі її дози (300 - 400 мг/добу) не забезпечують достатнього коли невеликі її дози (300 - 400 мг/добу) не забезпечують достатнього клінічного ефекту, додатково призначають інгібітор МАО-В, агоністи дофамінових рецепторів або амантадин з метою уникнення подальшого підвищення дози леводопи. Додавання інгібітору МАО-В і/або агоністів дофамінових рецепторів до леводопи дає змогу знизити її дозу на 15 - 30 % без втрати ефективності й сприяє відстроченню розвитку моторних флуктуацій. Цитованість авторів публікації: Бібліографічний опис для цитування: Демченко А. В. Роль інгібітору МАО-В разагіліну в лікуванні хвороби Паркінсона / А. В. Демченко // Міжнародний неврологічний журнал. - 2019. - № 5. - С. 41-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2019_5_8.Додаткова інформація про автора(ів) публікації: (cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці) Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"
|
|
Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського |