Наслідки ушкодження лицевого нерва (ЛН) є серйозною медичною та соціальною проблемою, оскільки руйнівно впливають на низку важливих аспектів людського життя (економічні, психологічні, естетичні), що значно знижує якість життя хворих. Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з ушкодженнями лицевого нерва шляхом оптимізації діагностики функціонального стану ЛН залежно від клінічного симптомокомплексу й оптимізації хірургічних методів лікування. Додаткові інструментальні методи дослідження, а саме клініко-нейрофізіологічні (НФ), було проведено в 67 пацієнтів із наслідками ушкодження ЛН за період із 2012 по 2017 р. Ступінь порушення функції лицевого нерва оцінювали за шкалою House - Brackmann. Додатково застосовували такі нейровізуалізуючі методи, як комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, рентгенологічне та аудіометричне дослідження. Серед методів НФ-діагностики було використано: стимуляційну електроміографію, реєстрацію мигального рефлексу та голкову стимуляційну електроміографію. Комплекс нейрофізіологічної діагностики здійснювався на обладнанні "Нейро - МВП - 4" ("Нейрософт", РФ). Середні показники відновлення функції ЛН за шкалою House - Brackmann дорівнювали 2,94 +- 0,12 бала у групі хворих, яким проводили хірургічне лікування після 6 місяців після травми, - 2,45 +- 0,10 бала в групі хворих, які були прооперовані в терміни до 6 місяців після ушкодження ЛН. Між групами отримано відмінність на рівні значимості p = 0,017. Тобто кращі показники відновлення функції ЛН були в пацієнтів, у яких хірургічне втручання було проведено у більш ранньому періоді після травми (<$E р~<<~0,05>). У нашому дослідженні кількість пацієнтів, у яких отримано високі показники відновлення (за шкалою House - Brackmann II - III ст.) у терміни після 12 міс. після операції становила 60 із 67 (89,55 %), серед них максимальні показники відновлення до II ст. ми спостерігали у 27 пацієнтів (40,3 %). Гірші показники відновлення функції мімічних м'язів (до IV - V ст. за шкалою House - Brackmann) спостерігалися в 7 хворих (10,45 %). На результат лікування останньої категорії хворих негативно впливали значні терміни проведення хірургічного лікування після отримання травми і неповне дотримання рекомендацій із приводу реабілітаційного лікування в післяопераційному періоді. Показники різниці клінічних результатів відновлення залежно від етіології ушкодження не є статистично значущими. Висновки: рання діагностика ушкодження лицевого нерва із застосуванням загальноприйнятих шкал та додаткових інструментальних методів важлива для визначення подальшої тактики ведення хворого, визначення ефективності проведеної реіннервації і прогнозу відновлення функції ЛН.

  Повний текст PDF - 398.569 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"