Мета дослідження - вивчити клінічну ефективність і безпечність препарату армадин у ранньому відновному періоді гострого ішемічного інсульту (ІІ), його вплив на відновлення втрачених функцій та постінсультну втому в пацієнтів із метаболічним синдромом (МС). Визначено стратегічні ділянки мозку за даними магнітно-резонансної томографії (МРТ) за когнітивних та емоційних розладів у пацієнтів з ІІ на фоні МС та порівняння з даними пацієнтів без МС. Основну групу становили 28 пацієнтів віком від 44-х до 79-ти років (у середньому 66,0 +- 4,2 року), які знаходились у ранньому відновному періоді ІІ. Пацієнти основної групи крім базового лікування одержували армадин. Контрольну групу становили 16 хворих у ранньому відновному періоді ІІ віком від 54-х до 76-ти років (середній вік 63,0 +- 3,8 року), які одержували лише стандартне лікування. Патологічна постінсультна втома визначалась в обох групах: медіана вираженості втоми за опитувальником FAS становила 32,2 (Q1 = 16,5; Q3 = 51,5) в основній та 34,25 (Q1 = 14,5; Q3 = 48,5) у контрольній групі до лікування. У 95 % пацієнтів визначалась клінічно значима втома (FAS <$Esymbol У~22>), а ознаки депресії (вираженої та помірної) мали близько 20 %. Не було визначено статистично вірогідної кореляційної залежності патологічної втоми та депресії. Патологічна втома за шкалою FAS була вірогідно більшою в жінок, ніж у чоловіків. Після проведеного лікування ознаки патологічної втоми зменшились за шкалою FAS в обох групах, але статистичної вірогідності досягли в групі, що додатково приймала армадин. За шкалою NIHSS та індексом Бартел вірогідне покращання після лікування визначалось серед хворих основної групи. Не було визначено залежності між вираженістю патологічної втоми за шкалою FAS і ступенем тяжкості інсульту за шкалою NIHSS. В основній групі когнітивні функції покращились на 5 %, а в групі контролю - на 1,66 %. За методикою, що була запропонована Scheltens et al., досліджено гіпокамп на 1,5 Tл МРТ у пацієнтів з МС (перша група) і пацієнтів без МС (друга група). У пацієнтів із МС визначалось вірогідне зменшення індексу гіпокампу праворуч і ліворуч у порівнянні з пацієнтами без МС: праворуч 0,50 [0,41; 0,54] проти 0,594 [0,58; 0,61] (p << 0,05); ліворуч 0,56 [0,52; 0,60] проти 0,61 [0,58; 0,63] (p << 0,05). Патологічну втому було діагностовано в 95,5 % хворих. Покращання когнітивних функцій і зменшення проявів астенії в пацієнтів, які приймали армадин, ймовірно, можна пояснити здатністю армадину підвищувати рівень дофаміну в головному мозку та наявністю у складі армадину янтарної кислоти, що сприяла, через ланцюг нейрохімічних реакцій, підвищенню в головному мозку рівня ГАМК. Використання армадину сприяло зменшенню астенії і тим самим покращувало якість життя пацієнтів. Вимірювання гіпокампу показало вірогідно більше виражену атрофію в пацієнтів з ІІ на фоні МС у порівнянні з показниками пацієнтів з ІІ без МС (P << 0,05). Ймовірно, кластер МС, що поєднує артеріальну гіпертензію, інсулінорезистентність, дисліпідемію та ін., прискорює атрофічні процеси гіпокампу більше, ніж окремо кожний з цих компонентів, які визначали у пацієнтів з ІІ без МС. Висновки: призначення армадину в ранньому відновному періоді ІІ сприяло зменшенню проявів патологічної втоми в пацієнтів з МС, відновленню функцій за шкалою NiHSS і індексом Бартел.Мета роботи - вивчити можливості збільшення ефективності патогенетичної терапії пацієнтів з хронічними цереброваскулярними захворюваннями (ЦВЗ) (дисциркуляторна енцефалопатія, ДЕ) на фоні метаболічного синдрому (МС) з використанням препарату вітаксон. Виявлено стратегічні ділянки мозку у разі когнітивних та емоційних розладів у пацієнтів з МС та за його відсутності. Спостерігали 49 пацієнтів з ДЕ II ст. віком від 37-ми до 73-х років на фоні МС. Основна група - 30 пацієнтів - у складі лікування одержувала препарат вітаксон. Контрольна група становила 19 пацієнтів з ДЕ II ст. на фоні МС, порівнянних за віком і стадією захворювання, які не приймали препарат вітаксон. Пацієнтів спостерігали протягом 12 тиж. Крім неврологічних, загальноклінічних обстежень, визначення ознак МС, застосовували нейропсихологічне тестування за шкалою Mini Mental State Examination (MMSE) та шкалою оцінки когнітивних функцій Montreal Cognitive Assessment (МоСА), шкалою тривоги Спілбергера; шкалою депресії Бека; дослідження уваги: пошук чисел за таблицями Шульте з оцінкою часу виконання завдання. Головний мозок і його лікворну систему у 41-го пацієнта (27 пацієнтів з МС - перша група та 14 пацієнтів без МС - друга група) оцінювали за допомогою методу волюметрії (вимірювання об'ємів окремих ділянок мозку) на МРТ-сканері Toshiba Vantage Titan 1,5. Когнітивні порушення в обох групах проявлялись у зниженні пам'яті, порушенні уваги, уповільненні психічних процесів. На 12-му тиж медіана за шкалою MMSE вірогідно збільшилась на 3,3 % (p << 0,05 у порівнянні з першим тестуванням) у групі пацієнтів, які приймали препарат вітаксон. За шкалою MoCA, що чутливіша під час визначення легких когнітивних порушень, у групі, де пацієнти приймали препарат вітаксон, когнітивні функції покращились на 5 %, а в групі контролю - на 1,66 %. За шкалою Спілбергера показники реактивної тривожності покращились більше в тій групі, де пацієнти приймали досліджуваний препарат; на початку лікування - 42,4 +- 3,4 бала та 24,6 +- 2,8 бала на 12-му тижні (p << 0,05). Визначено, що показники когнітивної функції за шкалою MoCA обернено залежні від показників глікованого гемоглобіну. Результати волюметричних досліджень показали вірогідне (p << 0,05) зменшення об'єму речовини мозку, об'єму кори та білої речовини великих півкуль мозку, скроневої частки у пацієнтів з ЦВЗ на фоні МС у порівнянні з пацієнтами аналогічного віку без ознак МС. Крім того, у пацієнтів з МС визначалось вірогідне зменшення площі мозолистого тіла (p << 0,05) у порівнянні з пацієнтами без МС. Висновки: під час лікування пацієнтів з ЦВЗ на фоні МС слід ураховувати тривожно-астенічні стани та когнітивні порушення, що часто виникають за цієї патології. Додавання до загальноприйнятої терапії препарату вітаксон сприяє відновленню психоемоційних розладів. У пацієнтів з хронічними ЦВЗ на фоні МС ступінь атрофії кори та білої речовини великих півкуль мозку, лобної та скроневої часток, а також мозолистого тіла визначався вірогідно більшим (p << 0,05) у порівнянні з хворими без МС.

  Повний текст PDF - 414.871 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"