Розглянуто можливості використання тригерних форматів для управління корекцією патологічних станів. Проаналізовано адаптаційну модель стресу. Показано можливість використання розкиду результатів для оцінки конгруентності компенсаторних реакцій. Як гіпотезу висловлено тезу, що в такому випадку тригерні каскади не спрацьовують, оскільки в організмі недостатньо умов для виконання окремих тригерних реакцій. Про це свідчить й низький коефіцієнт доцільності. Запропоновано ствердження, що для одержання якісного висновку про валідність патогенетичних механізмів можливо користуватися відносним коефіцієнтом варіації та рекомендаціями щодо величини коефіцієнта і ступеня коливання досліджуваного критерію: до 10 % - слабке коливання; 10 - 25 % - помірне коливання; понад 25 % - високе коливання. Показано можливість використання "золотого перетину" для кількісної оцінки рівня метаболічного стану або життєздатності. Останній виявлявся в культурі мононуклеарних клітин як співвідношення спонтанного до індукованого апоптозу і в контролі дорівнював значенню "золотого перетину" - 0,614, починав зменшуватися у кролів вже через 2 тиж стресу - 0,739, і ще більше вичерпувався через 4 тиж стресу - 0,909.

  Повний текст PDF - 2.184 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"