Проведено моделювання завитки внутрішнього вуха людини за допомогою довгої лінії. Встановлено наступні закономірності функціонування завитки: без врахування гнучкостей рейснерової і базилярної мембран різниця тиску на стінках завиткового ходу не перевищує 3,6 % від тиску в ділянці овального вікна; розподіл різниці звукового тиску коливається в часі з частотою <$E omega>; врахування гнучкості мембрани і залежності положення резонансів від f визначаються неоднорідністю базилярної мембрани; біжуча хвиля різниці pvt(x, t) існує тільки поблизу резонансу на кожній частоті, де наростання амплітуди коливань до максимуму відбувається за багато періодів резонансної частоти. Мале відносне значення амплітуди тиску біжучої хвилі могло стати причиною того, що робота Петерсона і Богерта не одержала подальшого розвитку.