Мета роботи - виявити можливе індукування генних мутацій за дії тилорону - активного фармацевтичного інгредієнту аміксину. Здатність тилорону викликати генні мутації оцінювали у тесті Еймса на штамах Salmonella typhimurium ТА 98 (мутації за типом зсуву рамки зчитування) і ТА 100 (точкові мутації типу заміни пар основ). Тилорон використовували у концентраціях 5, 10, 50, 100 та 250 мкг/мл. Як стандартні мутагени застосовували 2-нітрофлуорен для Salmonella typhimurium ТА 98 і азид натрію для Salmonella typhimurium ТА 100 у тестах без метаболічної активації. У тестах з метаболічною активацією як мутаген для обох штамів використовували 2-аміноантрацен. Експерименти проводили без та з використанням метаболічної активації. Використано тест-набір Muta-ChromoPlate kit, виробництва фірми Biotoxicity, Канада. Результати оцінювали за кількістю лунок з мутованими клітинами, що реєстрували за зміною забарвлення середовища з пурпурного на жовтий. Токсичність тилорону відносно досліджуваних штамів сальмонел оцінювали при тих самих концентраціях. Одержані дані показали, що за дії стандартних мутагенів відсоток лунок з мутованими клітинами дорівнював 82 - 91 %, у той час, як у негативному контролі він не перевершував 4,2 %. За дії тілорону цей показник знаходився у межах 4 - 16 % і був у 3,3 - 13,0 рази нижчим за мінімальне значення - 52 %, яке за протоколом мікропланшетного тесту є свідченням мутагенної активності. За усіх використаних концентрацій тилорон не впливав на ріст обох досліджуваних штамів Salmonella typhimurium. Висновки: Тилорон у межах використаних концентрацій не викликав генних мутацій і не чинив токсичної дії на штами S. typhimurium ТА 98 та ТА 100.

  Повний текст PDF - 367.555 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"