Надмірна маса тіла (НдМТ) може бути першим кроком до ожиріння. Для боротьби з цією глобальною пандемією вивчаються механізми, що лежать в основі патогенезу ожиріння і пов'язаних із ним хронічних захворювань. У цьому контексті розглянуто дисфункцію жирової тканини, що проявляється у вигляді змін профілю адипокінів, секреція деяких із них знаходиться під циркадним контролем. Ця регуляція може бути, принаймні частково, опосередкована мелатоніном. Мета роботи - дослідити стан мелатонін-асоційованої гормональної системи в дітей із надмірною та нормальною масою тіла. Проведено одномоментне епідеміологічне обстеження дитячої популяції 7 - 18 років під час профілактичних оглядів у школах м. Чернівці та Чернівецької області (936 осіб). Первинний скринінг включав опитування, антропометрію та оцінку фізичного розвитку. Серед 936 осіб відібрано для детального дослідження 60 осіб із НдМТ. Групу порівняння становили 55 здорових осіб із нормальною масою тіла (НМТ). Діагноз НдМТ встановлювали за індексу маси тіла (ІМТ), який перевищує 85-й перцентиль, але є меншим 95-го перцентиля згідно з віково-статевими номограмами. Нормальну масу тіла діагностували за значень ІМТ, які становлять від 5-го до 84-го перцентиля. Під час оцінювання сироваткових концентрацій мелатоніну, адипонектину, лептину, резистину й оментину-1 використовували комерційно доступні набори для імуноферментного аналізу на аналізаторі Model 680 Microplate Reader. Статистичний аналіз даних виконано з використанням пакета прикладних програм Statistica 10.0. Серед осіб із НдМТ переважали хлопчики, кількість яких становила 32 (53,3 %). НдМТ найчастіше реєструвалася серед хлопчиків старше 17 років (59,4 %) та у дівчаток віком 15 - 16 років (64,2 %, <$Ep phi~<<~0,05>). За результатами дослідження встановлено, що діти із НдМТ мають вірогідно нижчі показники мелатоніну та дисбаланс мелатонін-асоційованих гормонів. Показники лептину і резистину знаходилися в межах референсних значень в обох групах та в усіх вікових підгрупах, рівень адипонектину був статистично значимо нижче в пацієнтів із НдМТ, а рівень оментину-1 мав тенденцію до зниження. Гормональний дисбаланс поглиблюється в міру наростання маси тіла. Висновки: встановлено, що діти із НдМТ мають вірогідно нижчі показники мелатоніну та дисбаланс мелатонін-асоційованих гормонів.Надмірна маса тіла (НдМТ) може бути першим кроком до ожиріння. Для боротьби з цією глобальною пандемією вивчаються механізми, що лежать в основі патогенезу ожиріння і пов'язаних із ним хронічних захворювань. У цьому контексті розглянуто дисфункцію жирової тканини, що проявляється у вигляді змін профілю адипокінів, секреція деяких із них знаходиться під циркадним контролем. Ця регуляція може бути, принаймні частково, опосередкована мелатоніном. Мета роботи - дослідити стан мелатонін-асоційованої гормональної системи в дітей із надмірною та нормальною масою тіла. Проведено одномоментне епідеміологічне обстеження дитячої популяції 7 - 18 років під час профілактичних оглядів у школах м. Чернівці та Чернівецької області (936 осіб). Первинний скринінг включав опитування, антропометрію та оцінку фізичного розвитку. Серед 936 осіб відібрано для детального дослідження 60 осіб із НдМТ. Групу порівняння становили 55 здорових осіб із нормальною масою тіла (НМТ). Діагноз НдМТ встановлювали за індексу маси тіла (ІМТ), який перевищує 85-й перцентиль, але є меншим 95-го перцентиля згідно з віково-статевими номограмами. Нормальну масу тіла діагностували за значень ІМТ, які становлять від 5-го до 84-го перцентиля. Під час оцінювання сироваткових концентрацій мелатоніну, адипонектину, лептину, резистину й оментину-1 використовували комерційно доступні набори для імуноферментного аналізу на аналізаторі Model 680 Microplate Reader. Статистичний аналіз даних виконано з використанням пакета прикладних програм Statistica 10.0. Серед осіб із НдМТ переважали хлопчики, кількість яких становила 32 (53,3 %). НдМТ найчастіше реєструвалася серед хлопчиків старше 17 років (59,4 %) та у дівчаток віком 15 - 16 років (64,2 %, <$Ep phi~<<~0,05>). За результатами дослідження встановлено, що діти із НдМТ мають вірогідно нижчі показники мелатоніну та дисбаланс мелатонін-асоційованих гормонів. Показники лептину і резистину знаходилися в межах референсних значень в обох групах та в усіх вікових підгрупах, рівень адипонектину був статистично значимо нижче в пацієнтів із НдМТ, а рівень оментину-1 мав тенденцію до зниження. Гормональний дисбаланс поглиблюється в міру наростання маси тіла. Висновки: встановлено, що діти із НдМТ мають вірогідно нижчі показники мелатоніну та дисбаланс мелатонін-асоційованих гормонів.

  Повний текст PDF - 453.236 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"