Останнім часом дефіцит вітаміну D вважається одним із факторів розвитку цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Мета дослідження - оцінити зміни антропометричних параметрів, показників вуглеводневого та ліпідного обмінів у пацієнтів із ЦД2 відповідно до статусу вітаміну D. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації ендокринологів всіх пацієнтів було розподілено на 3 групи: група 1 - з оптимальним рівнем вітаміну D (30 нг/мл); група 2 - із недостатністю вітаміну D (21 - 29 нг/мл) і група 3 - із дефіцитом вітаміну D (<< 20 нг/мл). Чутливість до інсуліну та функціональну активність <$Ebeta>-клітин оцінювали за допомогою моделі HOMA-2. Середнє значення індексу маси тіла (ІМТ) зростало паралельно зі зменшенням концентрації вітаміну D у сироватці. Найвищий ІМТ і поширеність ожиріння, в тому числі морбідного (16,7 %), спостерігалися в групі дефіциту вітаміну D. Індекс HOMA-2-IR (<$E2,12~symbol С~0,71> проти <$E2,25~symbol С~0,95>, p = 0,963) та чутливість до інсуліну (S % - <$E57,11~symbol С~32,07> проти <$E54,69~symbol С~32,5>, p = 0,965) у групі оптимального рівня вітаміну D та його недостатності (група 2) були практично ідентичними. За дефіциту вітаміну D індекс HOMA-2-IR був статистично вірогідно вищим на 46,2 % (p = 0,004), а чутливість до інсуліну нижчою на 27,5 % (p = 0,027). Функціональна активність <$Ebeta>-клітин статистично вірогідно не змінилась між усіма групами незалежно від статусу вітаміну D. Між концентрацією вітаміну D і глікованим гемоглобіном, індексом HOMA-2-IR, C-пептидом та S % встановлено обернений кореляційний зв'язок. Серед параметрів ліпідного обміну в групі дефіциту вітаміну D діагностовано статистично вірогідно вищий рівень тригліцеридів та ліпопротеїнів дуже низької щільності. У кореляційно-регресійному аналізі індекси інсулінорезистентності, показники глікемічного контролю, ліпідограми та прийом метформіну незалежно асоційовані з дефіцитом вітаміну D. Висновки: дефіцит вітаміну D у пацієнтів із ЦД2 пов'язаний із більш вираженою інсулінорезистентністю, ожирінням і неадекватним глікемічним контролем у порівнянні з оптимальним рівнем або його недостатністю.Останнім часом дефіцит вітаміну D вважається одним із факторів розвитку цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Мета дослідження - оцінити зміни антропометричних параметрів, показників вуглеводневого та ліпідного обмінів у пацієнтів із ЦД2 відповідно до статусу вітаміну D. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації ендокринологів всіх пацієнтів було розподілено на 3 групи: група 1 - з оптимальним рівнем вітаміну D (30 нг/мл); група 2 - із недостатністю вітаміну D (21 - 29 нг/мл) і група 3 - із дефіцитом вітаміну D (<< 20 нг/мл). Чутливість до інсуліну та функціональну активність <$Ebeta>-клітин оцінювали за допомогою моделі HOMA-2. Середнє значення індексу маси тіла (ІМТ) зростало паралельно зі зменшенням концентрації вітаміну D у сироватці. Найвищий ІМТ і поширеність ожиріння, в тому числі морбідного (16,7 %), спостерігалися в групі дефіциту вітаміну D. Індекс HOMA-2-IR (<$E2,12~symbol С~0,71> проти <$E2,25~symbol С~0,95>, p = 0,963) та чутливість до інсуліну (S % - <$E57,11~symbol С~32,07> проти <$E54,69~symbol С~32,5>, p = 0,965) у групі оптимального рівня вітаміну D та його недостатності (група 2) були практично ідентичними. За дефіциту вітаміну D індекс HOMA-2-IR був статистично вірогідно вищим на 46,2 % (p = 0,004), а чутливість до інсуліну нижчою на 27,5 % (p = 0,027). Функціональна активність <$Ebeta>-клітин статистично вірогідно не змінилась між усіма групами незалежно від статусу вітаміну D. Між концентрацією вітаміну D і глікованим гемоглобіном, індексом HOMA-2-IR, C-пептидом та S % встановлено обернений кореляційний зв'язок. Серед параметрів ліпідного обміну в групі дефіциту вітаміну D діагностовано статистично вірогідно вищий рівень тригліцеридів та ліпопротеїнів дуже низької щільності. У кореляційно-регресійному аналізі індекси інсулінорезистентності, показники глікемічного контролю, ліпідограми та прийом метформіну незалежно асоційовані з дефіцитом вітаміну D. Висновки: дефіцит вітаміну D у пацієнтів із ЦД2 пов'язаний із більш вираженою інсулінорезистентністю, ожирінням і неадекватним глікемічним контролем у порівнянні з оптимальним рівнем або його недостатністю.

  Повний текст PDF - 570.492 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"