Мета дослідження - оцінити ефективність використання неінвазивних методів дослідження у разі діагностики порушень сечовипускання в пацієнток із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу. Проведено дослідження порушень сечовипускання в 184 пацієнток із ЦД 1-го типу, ускладненим урогенітальною формою діабетичної автономної нейропатії, за допомогою неінвазивних методів дослідження. До останніх віднесено поверхневу електроміографію та ультразвукове дослідження сечового міхура. Установлено, що вивчення скоротливої здатності м'язів тазового дна і сфінктерного апарата уретри надає змогу визначити клінічну форму порушень сечовипускання. Вивчення скоротливої здатності м'язів тазового дна і сфінктерного апарата уретри дозволяє додатково до результатів шкали-опитувальника за ЦД визначити можливу клінічну форму порушень сечовипускання в пацієнток із ЦД 1-го типу. Показники поверхневої електроміографії змінюються залежно від клінічної форми порушення сечовипускання. У разі затримки відзначається підвищення тонусу м'язів урогенітальної зони як наслідок формування феномена денерваційної гіперчутливості. Висновки: нетримання сечі супроводжується дифузною демієлінізацією сенсорних і моторних нервових стовбурів із грубим аксональним компонентом унаслідок посилення вегетативно-трофічних порушень м'язового апарата урогенітальної зони. Кількість залишкової сечі, що визначається за допомогою УЗД-контролю, у пацієнток із затримкою збільшується з підвищенням ступеня порушення сечовипускання.

  Повний текст PDF - 1.017 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"