Проведено дослідження структури окремих клініко-патогенетичних варіантів первинного гіперальдостеронізму на матеріалі клініки Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин. Ретроспективно досліджено дані 474 хворих, які підлягали хірургічному та консервативному лікуванню протягом 1996 - 2014 рр. Усім хворим проводили скринінгове дослідження калію крові, альдостероніренінового співвідношення, мультиспіральну комп'ютерну томографію, підтверджувальні тести; 63 хворим проведено роздільний забір крові з надниркових вен і нижньої порожнистої вени. Аналіз структури окремих клініко-патогенетичних форм дозволив виділити такі основні групи: двобічну ідіопатичну гіперплазію надниркових залоз - 235 (49,6 %), альдостеронпродукуючу аденому - 195 (41,1 %), первинну (однобічну) гіперплазію надниркових залоз - 36 (7,6 %), сімейні форми - 6 (1,3 %) (у т.ч. глюкокортикоїдчутливий альдостеронізм - 4, FH II - 2), адренокортикальний рак - 2 (0,4 %). Прооперовано 255 хворих з первинним гіперальдостеронізмом шляхом однобічної лапароскопічної адреналектомії. Із 219 хворих групи консервативного лікування в 22 пацієнтів запідозрено глюкокортикоїдчутливу форму первинного гіперальдостеронізму, проведено пробне лікування дексаметазоном, що підтвердило діагноз у чотирьох пацієнтів, які з успіхом продовжили лікування цим препаратом у дозі 0,25 - 0,5 мг на добу. Решта пацієнтів одержували консервативне лікування із застосуванням блокаторів мінералокортикоїдних рецепторів. Показано, що своєчасне визначення форми захворювання дозволяє вибрати адекватний спосіб лікування.

  Повний текст PDF - 243.287 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"