На сьогодні є перспективним пошук доступних показників для якомога більш раннього визначення несприятливих ознак прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН), які з високою чутливістю і специфічністю нададуть змогу виділити хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу з високим ризиком несприятливого перебігу ХСН, що надасть змогу вибрати адекватне та своєчасне лікування, а також планувати організацію медичного і соціального обслуговування цієї категорії хворих. Мета роботи - вивчення особливостей зміни структурно-функціонального стану серця за різних варіантів несприятливого перебігу серцевої недостатності у хворих на ІХС у поєднанні з ЦД 2-го типу. Після курсу стаціонарної терапії обстежено 34 чоловіки з ХСН ішемічного генезу на тлі поєднаного перебігу ІХС і ЦД 2-го типу з несприятливим перебігом ХСН. Хворих було розподілено на 3 групи залежно від ступеня прогресування ХСН: I (n = 7) - померлі протягом року спостереження, II (n = 13) - зі зниженням LV EF, III (n = 14) - з порушенням стану діастолічної функції серця. Проведено аналіз скарг, кардіологічного анамнезу, об'єктивного дослідження, виконано трансторакальну ехокардіографію, досліджено ендотелійзалежну вазодилатацию плечових артерій. Для визначення відмінностей між незалежними вибірками використовували U-критерій Манна - Уїтні. Частоту ознак у групах порівнювали за допомогою критерію <$Echi sup 2>. Тривалість спостереження становила 12 міс. Усі хворі одержували стандартне лікування. Несприятливий перебіг ХСН у хворих на ІХС і СД 2-го типу, яка прогресувала і закінчилася летальним результатом, асоціювався з вірогідно старшим віком чоловіків, з більш тривалим анамнезом за ІХС та ЦД 2-го типу, зниженою фізичною активністю, високим рівнем артеріальної гіпертензії (АГ), яка доказово є потенційною причиною розвитку ХСН. I ступінь діастолічної дисфункції, незважаючи на те, що розміри лівого передсердя не виходили за межі нормальних, відзначався у всіх пацієнтів, але середні розміри були вірогідно більшими у померлих. Вірогідно меншим у цих пацієнтів був LV EDV, що свідчить про більше порушення процесів діастолічного наповнення LV. У всіх пацієнтів відзначалася ендотеліальна дисфункція, проте у померлих вона була більш вираженою, що свідчить про значні процеси ремоделювання судин. Висновки: тяжкість перебігу ХСН у хворих на ІХС і ЦД 2-го типу зі збереженою LV EF за летального результату асоціюється з тривалістю ІХС та ЦД 2-го типу, більш високим рівнем АГ; ранніми ультразвуковими маркерами несприятливого перебігу ХСН є: збільшення LALD навіть у межах нормальних значень і зниження LV EDV.

  Повний текст PDF - 1.152 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"