Розлади моторики язика, що зустрічаються в практиці лікарів-неврологів, є наслідком великої кількості різноманітних патологій. Найпоширенішими захворюваннями, що можуть супроводжуватися розладами лінгвомоторики, є гострі порушення мозкового кровообігу та їх віддалені наслідки. Актуальним залишається питання участі лікаря-стоматолога у міжгалузевому підході до діагностики порушень моторики язика. Поширеним методом діагностики розладів функціонування м'язів є поверхнева електроміографія. Мета роботи - вдосконалення методики електроміографічної діагностики патології лінгвомоторики у пацієнтів із віддаленими наслідками гострих порушень мозкового кровообігу в комбінації з оклюзійними дефектами. Виконано поперечне дослідження "випадок - контроль". До клінічної групи дослідження увійшли 87 пацієнтів. Контрольну групу становили 40 осіб. Методика клінічного обстеження пацієнтів включала збір скарг - анамнезу життя та захворювання, неврологічне обстеження у стаціонарі під час надходження на планове лікування від наслідків перенесених цереброваскулярних хвороб. Стоматологічне обстеження включало зовнішній огляд і обстеження ротової порожнини щодо наявності дефектів зубних рядів і визначення інтенсивності каріозного процесу. Електроміографічне дослідження м'язів язика відбувалося за допомогою розробленого авторами пристрою для поверхневої глобальної електроміографії. Під час дослідження інтерференційної кривої у пацієнтів даної групи було виділено декілька типів патернів, характерних для неврологічних уражень центрального або периферичного мотонейрона. Для пірамідного патерну періоду спокою характерно збереження нормального вигляду ізолінії з візуально підвищеною амплітудою та поодинокими потенціалами фасцикуляцій. Період довільного максимального напруження характеризується збереженням вигляду нормальної веретеноподібної кривої з візуальним зменшенням максимальної амплітуди. Для ураження периферичного мотонейрона характерний розріджений характер кривої на фоні підвищення амплітуди довільного максимального напруження, що відповідає процесам реіннервації. За порівняння показників пацієнтів клінічної групи з одержаними даними досліджуваних контрольної групи було одержано статистично вірогідні (p << 0,05) відмінності між кількісними показниками інтерференційної кривої за максимальною та середньою амплітудою періодів спокою та напруження, а також за середньою частотою періоду напруження. Висновки: високі показники інтенсивності карієсу та його ускладнень у неврологічних пацієнтів свідчать про можливість залучення лікарів-стоматологів до діагностики та реабілітації даних хворих. Аналіз одержаних даних свідчить про можливість застосування запропонованої методики електроміографії для вдосконалення алгоритмів діагностики неврологічних захворювань.Розлади моторики язика, що зустрічаються в практиці лікарів-неврологів, є наслідком великої кількості різноманітних патологій. Найпоширенішими захворюваннями, що можуть супроводжуватися розладами лінгвомоторики, є гострі порушення мозкового кровообігу та їх віддалені наслідки. Поширеним методом діагностики розладів функціонування м'язів є поверхнева електроміографія. Мета дослідження - удосконалення методики електроміографічної діагностики патології лінгвомоторики в пацієнтів із віддаленими наслідками гострих порушень мозкового кровообігу в комбінації з оклюзійними дефектами. Відповідно до поставленої мети виконано поперечне дослідження "випадок - контроль". До клінічної групи дослідження увійшли 87 пацієнтів. Конт-рольну групу становили 40 осіб. Методика клінічного обстеження пацієнтів включала збір скарг та анамнезу життя і захворювання, неврологічне обстеження в стаціонарі під час надходження на планове лікування через наслідки перенесених цереброваскулярних хвороб. Стоматологічне обстеження включало зовнішній огляд та обстеження ротової порожнини на наявність дефектів зубних рядів та визначення інтенсивності каріозного процесу. Електроміографічне дослідження м'язів язика проводилося за допомогою розробленого нами пристрою для поверхневої глобальної електроміографії. При порівнянні показників пацієнтів клінічної групи з отриманими даними досліджуваних контрольної групи нами були отримані статистично вірогідні (<$E p~<<~0,05>) відмінності між кількісними показниками інтерференційної кривої за максимальною та середньою амплітудою періодів спокою та напруження, а також за середньою частотою періоду напруження. Отримані результати свідчать про необхідність подальших досліджень даної методики із збільшенням вибірки пацієнтів та їх розподілом на підгрупи відповідно до рівня ураження нервової системи. Для посилення статистичної потужності подальших досліджень рекомендована диференціація контингенту дослідження на клінічну групу з комбінованою патологією та окремі групи порівняння з неврологічною та оклюзійною патологією. Висновки: високі показники інтенсивності карієсу та його ускладнень у неврологічних пацієнтів свідчать про можливість залучення лікарів-стоматологів до діагностики та реабілітації даних хворих. Аналіз отриманих даних свідчить про можливість застосування запропонованої методики електроміографії для вдосконалення алгоритмів діагностики неврологічних захворювань.

  Повний текст PDF - 421.719 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"