Протягом наступних 10 - 15 років у клініках не очікується появи нових класів антибіотиків. Якщо ще враховувати, що дедалі частіше з'являються полірезистентні штами бактерій, то стане очевидним, що проблема вибору адекватної технології антибіотикотерапії має глобальний характер. Обстежено 22 хворі (6 жінок та 16 чоловіків) із діагнозом "гострий панкреатит", які госпіталізовані з 2012 по 2016 рік у Львівську обласну клінічну лікарню. Причини гострого панкреатиту в 14 пацієнтів були жовчнокам'яна хвороба та мікролітіаз, у 4 хворих - зловживання алкоголем, а у 2 пацієнтів діагностовано ідіопатичний панкреатит. Обстеження з метою верифікації діагнозу, тяжкості гострого панкреатиту та його лікування проводили згідно зі стандартами діагностики та лікування гострого панкреатиту (методичні рекомендації; Київ, 2005), із протоколами діагностики та лікування гострого панкреатиту (посібник для лікарів; Київ, 2007) та міжнародним керівництвом із лікування тяжкого сепсису і септичного шоку (2012). Верифікацію бактеріальних ускладнень проводили за допомогою бактеріологічних досліджень та визначення рівня прокальцитоніну. У разі інфекційних ускладнень здійснювали інтенсивну терапію, що передбачена протоколом лікування сепсису/тяжкого сепсису та токсико-септичного шоку, але останнім часом екстрапольована і на інших критичних хворих (Surviving Sepsis Compaign - SSC-Guidelines, версія 2012 року). Усім хворим під УЗ-контролем проведено аспіраційну пункцію парапанкреатичних рідинних скупчень, з яких при бактеріальному дослідженні виділено Е. сoli - 10<^>4 - 10<^>5 КУО та Ps. aeruginosa - 10<^>5 - 10<^>6 КУО. У 12 хворих (ретроспективна група) за умов появи бактеріальних ускладнень із метою стартової емпіричної антибактеріальної терапії використовували меропенем, 1 г 3 рази на добу, а у 10 хворих (проспективна група) - меропенем + тобраміцин, 5 мг/кг/24 год (одноразове введення). Враховано те, що ступінь активності аміноглікозидів залежить від їх одномоментно створеної концентрації в крові хворого (дозозалежний ефект) і для них є характерним постантибіотичний ефект. Тяжкість панкреатиту (4 - 5 балів за шкалою Ranson), стану хворих (22 - 24 бали за шкалою АРАСНЕ II) та поліорганної дисфункції (6 - 7 балів за шкалою SOFA) у пацієнтів обох груп була порівнянною. У хворих проспективної групи на 3 - 4-й день швидше регресували ознаки загальної відповіді на запалення, тяжкості стану та поліорганної дисфункції. У ретроспективній групі з 12 пацієнтів у 9 стан ускладнився виникненням нозокоміальної пневмонії, а в основній групі хворих вона - діагностована лише в 3 пацієнтів. Висновки: комбінація карбапенемів (меропенему) з аміноглікозидами (тобраміцином) чинить синергічну дію під час лікування хворих із гнійно-септичними процесами, що зумовлені неферментуючими грамнегативними паличками (Ps. aeruginosa).

  Повний текст PDF - 401.558 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"