Визначено зміст поняття "український еміграційний (діаспорний) шекспірівський дискурс". Систематизовано принцип реакції В. Шекспіра представниками Мистецького українського руху в 1945 - 1948 рр. Визначено семіотичні особливості шекспірівського простору, що набув статусу перспективної культурної парадигми для української еміграційної літератури 1940 - 1960 рр. Доповнено концепцію Л. Коломієць про внесок І. Костецького у формуванні українського діаспорного шекспірівського дискуру, зокрема співвіднесено його перекладацький "буквалізм" з антиколоніальними позиціями й особливостями художнього світогляду (тяжінням до символізму й необароко). Розширено уявлення про перекладацькі стратегії Т. Осьмачки (в центрі його образотворення - поетика експресіонізму і надреалізму) й О. Тарнавського (як критика і послідовника перекладацьких традицій І. Костецького). Охарактеризовано риси \i апокатастазису \i0, \i екпірозису \i0 й \i палінгенезії \i0 як неокласичних (містично-ірраціональних) філософських систем, що суголосні творчим пошукам В. Шекспіра і Т. Осьмачки.

  Повний текст PDF - 180.458 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"