Розкрито специфіку малодослідженого соціокультурного явища — "середовищного музею" (далі – СМ) як ефективного засобу комплексного збереження та популяризації матеріального та нематеріального культурного надбання в системі сучасних культурних індустрій. Визначено, що значний внесок у вивчення проблематики виникнення і розвитку СМ здійснила музеолог М. Є. Каулен. Сформульовано концепцію СМ, яка стала теоретичним підґрунтям для вивчення феномену СМ у світі та Україні. Визначено джерельну базу дослідження, що представлена документами міжнародного та українського законодавства в галузі охорони матеріального та нематеріального культурного надбання, створення та діяльності музеїв, матеріалами періодики, музеями як об'єктами безпосереднього дослідження, інтернет-ресурсами. Проаналізовано передумови виникнення середовищної музеєфікації, етапи інституціоналізації СМ у європейській музеєзнавчій традиції. Виокремлено головні ознаки середовищних музеїв, способи їх заснування, моделі СМ, що успішно функціонують у світовому музейному просторі, методи музеєфікації середовища на базі музею не лише реального (культурного та природного), а й нереального (фантастичного/казкового) на основі об'єктів нематеріального культурного надбання. Досліджено термінологічний апарат такої музеєфікації, зафіксовано відсутність англомовної дефініції поняття "СМ" у світовому музейництві. Проаналізовано існуючі класифікації СМ, виокремлено їхні недоліки. Запропоновано власну класифікацію та визначення поняття "середовищний музей" і "тематичний парк культурницького спрямування". Досліджено регламентацію діяльності СМ у правовому полі України. Проаналізовано практичний досвід створення і функціонування СМ в Україні на сучасному етапі. Запропоновано рекомендації щодо створення СМ в Україні.

  Повний текст PDF - 149.445 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"