Важливою проблемою сучасної медицини є фармакологічна корекція регуляторних механізмів видільної функції нирок, спрямована на вирівнювання змін водно-електролітного балансу в організмі хворої людини. Для корекції порушень діяльності нирок та з метою встановлення функціональноії рівноваги використовуються діуретичні засоби. Мета дослідження - вивчення особливостей впливу пропілового естеру N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-валіну (під умовною назвою "Індолінорен") на видільну функцію нирок при багаторазовому уведенні за умов спонтанного діурезу та водного навантаження і встановлення можливого механізму діуретичної дії. Досліди проведені на білих нелінійних щурах. Індолінорен уводили в умовно ефективній дозі 29,5 мг/кг внутрішньошлунково впродовж 7 діб за умов спонтанного діурезу та водного навантаження. Визначено показники видільної функції нирок. Індолінорен при багаторазовому уведенні як за умов спонтанного діурезу, так і за умов водного навантаження сприяє достовірному підвищенню діурезу, що пов'язано з підвищенням екскреторної функції нирок - натрійурезу і, в меншій мірі, калійурезу. Встановлено суттєве підвищення екскреції сечової кислоти (в 1,7 та в 2 рази на 5 на 7 добу відповідно), що може свідчити про наявність урикозуричної дії у індолінорену. Висновки: встановлено, що можливий механізм діуретичної дії індолінорену пов'язаний з пригніченням канальцевої реабсорбції, про що опосередковано свідчить підвищення натрійурезу та калійурезу на фоні одночасного підвищення сечовиділення. Встановлені урикозуричні властивості індолінорену, про що свідчить підвищення екскреції сечової кислоти, що потребує подальшого підтвердження.

  Повний текст PDF - 315.978 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"