Поєднаний перебіг артеріальної гіпертензії (АГ) з надлишковою масою тіла (МТ) або з абдомінальним ожирінням розглядаються як один з найбільш розповсюджених варіантів коморбідної патології, що призводить до значного підвищення частоти серцево-судинних ускладнень. Мета роботи - вивчення ефектів телмісартану на внутрішньосерцеву гемодинаміку, функціональний стан міокарда, ліпідний і вуглеводний профіль у хворих на АГ з нормальною МТ і АГ з ожирінням. Обстежено 50 хворих на АГ II стадії, яких було розподілено на 2 групи. Першу (основну групу), склали 23 пацієнти з АГ II ступеня і з нормальною МТ. Другу групу (порівняння) склали 27 пацієнтів, у яких діагностувалась АГ II ст. з ожирінням. Діагноз верифікували з використанням лабораторно-інструментальних методів. Ожиріння оцінювали за індексом МТ і співвідношенням об'єму талії до об'єму стегон. Визначення ліпідного профіля проведено за допомогою ферментативного методу. Результати свідчать, що рівень "офісних" значень систолічного артеріального тиску (САТ) у хворих на АГ з нормальною МТ за вживання телмісартану знижувався на 14,5 %, а діастолічного - на 11,4 %. У хворих на АГ II ст. з ожирінням рівень САТ також знижувався на 13,4 % і діастолічного - на 11,5 %. Через 3 міс лікування динаміка регресу кінцево-діастолічного і кінцево-систолічного розміру серця у групі пацієнтів без ожиріння приводила до достовірного зменшення цих показників у порівнянні з початковими значеннями. У хворих з ожирінням ці показники також зменшувались, проте не досягали достовірних значень. У разі лікування із застосовуванням телмісартану відбувалось зниження ліпідів у хворих на АГ (загальний холестерин (ХС) - на 5,5 %, ХС ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) - на 6,2 %, тригліцеридів (ТГ) - на 7,8 % і підвищення ХС ЛПВЩ - на 10,4 % (p << 0,05) та недостовірні зміни у хворих на АГ з ожирінням (ЗХС - на 5,9 %, ХС ЛПНЩ - на 5,1, ТГ - на 8,8 % - підвищення ХС ЛПВЩ - на 6,4 %). Після проведеного лікування ці показники зменшувались (глікозильованого гемоглобіну (НbA1c) на 8,45 % і на 19,17 %, інсуліну - на 3,2 % і на 13,38 %, глюкози - на 5,65 % і на 4,73 % відповідно за групами). Висновки: телмісартан опосередковано позитивно впливає на внутрішньосерцеву гемодинаміку за рахунок зниження артеріального тиску як у хворих на АГ з нормальною МТ, так і з ожирінням. Застосування телмісартану як гіпотензивного заходу надає гіполіпідемічний ефект і покращує показники вуглеводного обміну у хворих на АГ як з нормальною МТ, так і з ожирінням. Наведені дані можуть бути орієнтирами для оцінки ефективності проведення гіпотензивної терапії телмісартаном.

  Повний текст PDF - 304.554 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"