Наведено результати дослідження впливу антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) на видільну функцію нирок (ВФН) та їх гістоструктуру в інтактних щурів. Доведено, що АРІЛ-1 за курсового введення не порушує кровопостачання нирок, проте за спонтанного сечовиділення здатен негативно впливати на ВФН інтактних тварин, що підтверджено результатами морфологічних досліджень. Концентраційна функція нирок у цьому разі не порушується. Незначні негативні зміни стану нирок під дією АРІЛ-1 є оборотними після скасування препарату, що підтверджено мікроскопічними та функціональними дослідженнями. Отже, АРІЛ-1 не виявляє нефротоксичних властивостей за динамічного контролю стану органу.Наведено результати дослідження впливу антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) на масові коефіцієнти та гістоструктуру нирок та печінки в інтактних щурів. Доведено, що АРІЛ-1 під час курсового введення чинить певний негативний вплив на нирки та печінку. Це підтверджується результатами морфологічних досліджень, які виявили лімфоцитарну інфільтрацію в інтерстиції, локальну проліферацію сполучної тканини та епітелію канальців у нирках та лімфоцитарну інфільтрацію паренхіми печінки. Незначно негативні зміни стану нирок та печінки під дією АРІЛ-1 є оборотними. Отже, АРІЛ-1 не виявляє нефро- та гепатотоксичних властивостей у разі динамічного контролю стану органів. Тимчасові негативні зміни гістоструктури нирок та печінки під час застосування АРІЛ-1, імовірно, можна пояснити білковою природою препарату, який виявляє подразнювальну дію на структури нефронів та гепатоцитів, а також його імунотропними властивостями.Як відомо, зростання показників розповсюдженості та захворюваності, незадовільні результати лікування, недостатній рівень діагностики визначають проблему хронічних захворювань печінки як одну із найскладніших в сучасній медицині. В патогенезі тяжкої запальної реакції за гепатитів різного генезу з розвитком печінкової недостатності та холестазу основна роль належить цитокінам, які беруть участь у залученні запальних клітин у ділянку пошкодження, що спричиняє загибель гепатоцитів. У процесах пошкодження печінки за гепатитів важливе місце посідає інтерлейкін-1 (ІЛ-1), який є одним з найважливіших прозапальних цитокінів. Враховуючи значну роль ІЛ-1 в розвитку запалення та цитолізу гепатоцитів, мета дослідження - визначення гепатозахисної дії оригінального рекомбінантного антагоніста рецепторів ІЛ-1 на моделі хронічного тетрахлорометанового гепатиту у щурів. Наведено результати експериментального вивчення впливу оригінального рекомбінантного антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) на перебіг хронічного тетрахлорометанового гепатиту у щурів. Експериментальне пошкодження печінки викликали підшкірним введенням щурам 50 % олійного розчину тетрахлорометану в дозі 0,2 мл/100 г 2 рази на тиждень протягом 60 діб. Як препарат порівняння обрано гепатопротектор рослинного походження силібор. Визначено, що АРІЛ-1 переважає силібор за впливом на МКП, виживаність тварин, активність АлАТ, рівень сечовини, загального білка в сироватці крові, вміст ДК та ТБК-Р в гомогенаті печінки щурів. Висновок: АРІЛ-1 за гепатозахисною дією не поступається препарату порівняння, а навіть переважає його за протизапальною та антиоксидантною активністю.

  Повний текст PDF - 4.488 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"