Перелом в ділянці ліктьового суглоба (ЛС) становить 5 - 6 % в структурі всіх ушкоджень скелета, проте, частота незадовільних результатів лікування та утворення контрактури цієї зони сягає 20 - 25 %. Порівняно ефективність розробки рухів під час реабілітації хворих, оперованих з приводу післятравматичної контрактури ЛС. Ретроспективний аналіз проведений у 69 пацієнтів з згинально-розгинальною контрактурою ЛС, яким виконували операцію артролізу. У пацієнтів 1-ї групи застосовували активну реабілітаційну програму без використання фіксуючих пристроїв; 2-ї групи - під час розробки рухів застосовували дві гіпсові шини у положенні максимального згинання та розгинання мобілізованого ЛС. Після оперативного втручання та рухової реабілітації кінцевий обсяг згинально-розгинальних рухів у пацієнтів 1-ї групи збільшився на 59,58<$E symbol Р>, 2-ї групи - на 70,7<$E symbol Р>. За шкалою Mayo Elbow Performance Score (MEPS), через 6 міс після операції стан пацієнтів 1-ї групи оцінений у середньому (75 +- 7,3) бала, 2-ї групи - (84,6 +- 10,5) бала. Висновок: лікування післятравматичної контрактури ЛС є вкрай складною, актуальною проблемою, потребує індивідуального підходу. При порівнянні ефективності реабілітації пацієнтів відзначене достовірне збільшення обсягу рухів та кращий функціональний результат за MEPS при використанні двох змінних гіпсових шин.

  Повний текст PDF - 206.657 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"