Мета роботи - оптимізувати методи хірургічного лікування та реабілітаційні заходи дітей з резекцією клубової кишки (КК) і виведенням ілеостоми. Проаналізовано результати хірургічного лікування 23 дітей, яких прооперовано з приводу завороту, травматичного ушкодження та атрезії КК, виразково-некротичного ентероколіту, некрозу КК за спайкової кишкової непрохідності та ілеоцекальної інвагінації. Усі пацієнти потребували виконання ілеостоми та проведення реконструктивно-відновлювальних операцій у подальшому. Після виведення ілеостоми у 13,04 % пацієнтів спостерігалася евагінація, у 13,04 % - стеноз ілеостоми, у 4,35 % - ретракція ілеостоми та евентрація, у 73,91 % - парастомальна мацерація, у 13,04 % - поширений автоліз шкіри. Накладання кінце-бокового ілеоілеоанастомозу проведено у 11 (47,83 %) дітей. Це було зумовлено малою довжиною "сліпого кінця" КК (менше ніж 5 см від ілеоцекальної заслінки) та (або) зменшенням діаметра її дистального відділу (більше ніж на половину по відношенню до проксимального). У 12 (52,17 %) пацієнтів вдалося сформувати кінце-кінцевий ілеоілеоанастомоз. Удосконалено лікувально-реабілітаційні заходи у післяопераційному періоді. Висновки: резекція КК та необхідність виведення ілеостоми у дітей мають супроводжуватися максимальним збереженням довжини її термінальної частини за мінімально припустимої ділянки її видалення. З метою визначення хірургічної тактики запропоновано враховувати відстань дистального відділу КК від ілеоцекальної заслінки та діаметр "сліпого кінця" КК по відношенню до проксимального.

  Повний текст PDF - 233.47 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"