Однією з причин тяжкої рухової недостатності у дітей, які страждають від церебрального паралічу, є деформація стоп. Основним фактором, що впливає на утворення деформації, є м'язовий дисбаланс, в основі якого лежить домінування окремих груп м'язів на фоні збереження їх тонічного напруження відповідно до існуючих змін реципрокної іннервації. Незалежно від характеру деформацій стоп у хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП) постійними їх компонентами є пронація стопи та відведення її переднього відділу. Відзначається збереження, а в деяких випадках і збільшення поздовжнього склепіння стопи. П'яткова кістка може бути нахилена назовні або займати нейтральну позицію. Тому термін "плосковальгусна деформація", на наш погляд, не завжди правильно відображає сформовану позицію стопи на відміну від визначення іпронаційна деформація стопі. Мета роботи - визначення основних механізмів формування та клінічного перебігу пронаційної деформації стоп у різних вікових групах у дітей, хворих на церебральний параліч. Проаналізовані дані, одержані при лікуванні 68 хворих віком від 2 до 16 років. У всіх випадках відмічалась двобічна пронаційна деформація стоп. Клінічні методи включали визначення позиції п'яткової кістки (вальгусна, еквінусна установка в градусах), пронацію стопи та відведення її переднього відділу, стан поздовжнього склепіння при навантаженні й у положенні лежачи. Ступінь мобільності стопи визначався за коефіцієнтом. Залежно від характеру змін форми стопи виділено три варіанти пронаційної деформації стоп. Еквіноплосковальгусна деформація і поєднання еквінусної установки п'яткової кістки (зміщення її заднього відділу в проксимальному напрямку) з пронацією стопи і відведенням її переднього відділу. Плосковальгусна деформація і пронація стопи поєднується з відведенням її переднього відділу та вальгусним відхиленням піяткової кістки. При третьому варіанті основним компонентом деформації є пронація стопи в надтаранному і підтаранному суглобах. Відведення переднього відділу немає або слабко виражене при навантаженні. Висновки: плосковальгусна деформація стоп є тяжким ускладненням ДЦП, що обумовлює порушення статики і локомоції ходьби, посилює рухову недостатність. Залежно від характеру м'язового дисбалансу, стану зв'язкового апарату, швидкості прогресування деформації вирізняють три варіанти її розвитку. Клінічний перебіг пронаційної деформації стоп обумовлений віком хворих, масою тіла і руховою активністю.

  Повний текст PDF - 152.021 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"