Мета роботи - оцінити можливість прискорення загоєння ран, які загоюються вторинним натягом, та профілактики патологічного рубцювання за допомогою вакуумної терапії. Групу порівняння з 12 пацієнтів обстежено ретроспективно. До основної групи було залучено 12 пацієнтів, яких у 2016 - 2018 рр. обстежили проспективно. Критерії залучення: вік від 18 до 70 років, наявність рани, яка гранулює і краї якої можна механічно звести навіть зі значним натягуванням, можливість створити від'ємний тиск у рановому кратері. Лікування хворих групи порівняння проводили з використанням загальноприйнятних методів. Під час лікування пацієнтів основної групи використано запропонований авторами спосіб прискорення закриття рани та профілактики патологічного рубцювання у разі загоєння ран вторинним натягом. Усім хворим проводили планіметричні дослідження ран і остаточних рубців. Вихідні лінійні розміри та площа ранового дефекту статистично значущо не відрізнялися в обох групах. У пацієнтів основної групи краї рани дещо зближували за допомогою стерильної адгезивної плівки. В рановий кратер встановлювали дренажну трубку з бічними отворами. Плівку накривали прозорою еластичною пластиковою пластиною. Герметичність конструкції та фіксацію пластини забезпечували ще одним шаром адгезивної плівки. Дренажну трубку приєднували до джерела від'ємного тиску. На 5-ту добу проводили ревізію рани. Якщо краї рани повністю не зійшлися, то продовжували аналогічне лікування. Після повного зведення країв рани переходили до другого етапу лікування. У зведеному стані краї рани фіксували такою самою плівкою, тільки з перфораціями вздовж осі рани. Поверх плівки вздовж перфорацій розміщували дренаж, який зверху фіксували ще одним шаром плівки, і підключали до джерела від'ємного тиску до повної фіксації країв рани. Порівняння строків загоєння ран виявило їх статистично значуще прискорення у пацієнтів основної групи ((26,7 +- 6,3) дня проти (37,3 +- 7,3) дня, p = 0,0009). Планіметричні дослідження рубців підтвердили кращий косметичний результат лікування в основній групі. Висновки: від'ємний тиск у рані сприяв поступовому зближенню її країв з наступною їх фіксацією до моменту склеювання, що прискорювало загоєння ран у пацієнтів основної групи у порівнянні з хворими групи порівняння ((26,7 +- 6,3) дня проти (37,3 +- 7,3) дня, p = 0,0009). Поліпшена адаптація країв рани без їх додаткового механічного ушкодження, а також компенсація за рахунок вакууму дії сил, котрі розводять краї рани, надало змогу досягти загоєння ран у пацієнтів основної групи з формуванням рубців меншої ширини ((12,00 +- 5,69) мм проти (28,00 +- 10,95) мм у групі порівняння, p = 0,0002) та площі ((636,90 +- 536,41) мм<^>2 та (1150,90 +- 595,86) мм<^>2, p = 0,0370). В основній групі статистично більше було нормотрофічних рубців (<$Echi sup 2 ~=~4,20>, p = 0,04).

  Повний текст PDF - 619.18 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"