Мета роботи - оцінити результати застосування індивідуального підходу в хірургічному лікуванні пацієнтів з хронічним гемороєм. У дослідження увійшло 385 пацієнтів, яких було розподілено на 3 групи. В основній групі (n = 153) застосовували індивідуальний підхід: за наявності гемороїдальних вузлів I або II і III або IV ступеня в одного і того ж пацієнта видаляли гемороїдальні вузли III або IV ступеня та обов'язково виконували деартерилізацію з можливою мукопексією гемороїдальних вузлів I або II ступеня. Усі втручання супроводжувалися системним підходом. У і контрольній групі (n = 110) виконували гемороїцектомію за Мілліганом - Морганом за наявності хоча б одного гемороїдального вузла IV або III ступеня. У II контрольній групі (n = 122) виконували гемороїдектомію лише гемороїдального вузла III або IV ступеня. За використання індивідуального підходу вдалося досягнути стійких результатів. При цьому термін загоєння рани та больовий синдром зменшилися у порівнянні з такими у разі гемороїдектомії за Мілліганом - Морганом. Висновки: застосування індивідуального підходу в лікуванні геморою надало змогу скоротити термін загоєння післяопераційних ран на 30 %, зменшити інтенсивність больового синдрому на 3 бали, зберегти при цьому радикальність втручання.

  Повний текст PDF - 1.338 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"