Висвітлено визначення та класифікацію рецидивних пахвинних гриж, основні причини рецидивів. Згідно із сучасними даними, причини рецидивів розподілено на 3 групи: чинники, зумовлені загальним станом пацієнта, морфологічними особливостями первинної грижі, та чинники, які залежать від лікаря. Проаналізовано залежність виникнення рецидивів від технічних помилок хірурга. Увагу приділено правильності виконання певної методики герніопластики, досвіду хірурга, вибору ефективного методу лікування первинної пахвинної грижі. Акцентовано увагу на механізми виникнення рецидивів після застосування ендоскопічних методик лікування первинних пахвинних гриж, які останнім часом дедалі ширше використовують у загальнохірургічній практиці. Висвітлено еволюцію вдосконалення методики лапароскопічної пластики для зменшення кількості ускладнень і частоти рецидивів: використання сітки більшого розміру, зменшення кількості такерів під час фіксації або застосування методики без фіксації, з використанням фібринового клею, пластика цілою сіткою без її попереднього розрізання, що запобігає рецидивам у місці розрізу сітки. Наведено підходи до вибору методики надійної герніопластики для зменшення кількості повторних рецидивів. Дані грунтуються на Шведському і Данському реєстрах, рекомендаціях Європейського товариства герніологів, згідно з якими під час лікування рецидивних пахвинних гриж потрібно обирати методику з іншим місцем розміщення сітки, ніж за первинної алопластики. Це надає змогу використовувати менш змінені м'язово-апоневротичні структури. Увагу слід приділяти достатньому перекриттю сітчастим імплантатом рубцевих і атрофованих тканин пахвинної ділянки. Проблема хірургічного лікування рецидивних пахвинних гриж є актуальною, а методи їх лікування потребують вдосконалення.

  Повний текст PDF - 1.31 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"