Мета роботи - встановити причини незадовільних результатів лікування пацієнтів з паховими грижами (ПГ) та розробити рекомендації щодо профілактики ускладнень і поліпшення результатів лікування в таких хворих. У 2003 - 2017 рр. прооперовано 1661 пацієнта з ПГ, з них 1477 (88,9 %) чоловіків, 184 (11,1 %) жінки віком від 16 до 98 років. Використовували класифікацію ПГ Nyhus (1993). Первинні грижі спостерігали в 1429 (86 %) випадках, рецидивні - в 232 (14 %). З приводу защемлення прооперовано 131 (7,9 %) пацієнта. Пластику пахового каналу власними тканинами проводили за методами Bassini, Girard - Спасокукоцького, Shouldice та Постемпського, алопластику - за Lichtenstein, Gilbert, RutkovіRobbins. За білатеральних прямих ПГ застосовували пластику за Stoppa. Пахові грижі I типу виявлено у 73 (4,4 %) пацієнтів, II типу - у 415 (25,0 %), IIIA типу - у 619 (37,3 %), IIIB типу - у 228 (13,7 %), IIIC типу - у 75 (4,5 %), IV типу - у 252 (15,1 %), ковзні грижі - у 254 (15,3 %) випадках. У 94 (5,5 %) пацієнтів діагностовано білатеральні ПГ. У 67 хворих оперативні втручання виконали одномоментно, у 25 - у два етапи. Оцінку результатів лікування проводили шляхом порівняння інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень і триваласті стаціонарного лікування. Висновки: у разі проведення герніопластики застосування сітчастих трансплантатів має переваги: частота ускладнень за автопластик становила 16,8 %, за алопластик - 6,6 %. Незадовільні віддалені результати лікування спричинені неправильним вибором способу пластики пахового каналу (6 %) і технічними помилками під час операції (1,6 %). Для поліпшення результатів лікування слід застосовувати індивідуальний підхід до вибору способу пластики пахового каналу.

  Повний текст PDF - 1.454 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"