Мета роботи - проаналізувати та представити власний досвід оптимізації хірургічної тактики у разі патологічних виділень із грудного соска. Нагромаджено досвід 263 ендоскопічних мамодуктоскопій, результати 144 із них верифіковано патогістологічно. Залежно від способу доопераційного маркування внутрішньопротокових новоутворень було сформовано 2 групи спостережень. В основній групі (n = 66) застосовували власний спосіб вибору хірургічної тактики, в контрольній групі (n = 78) після рутинної ендоскопії проводили традиційні дуктектомії. Діагностична точність ендоскопічної мамодуктоскопії в контрольній групі становила 48,0 %, в основній - 98,2 %. Застосування авторської методики на 87,8 % знизило частоту використання центральної дуктектомії - більш травматичного втручання, ніж селективна дуктектомія. При цьому об'єм видалених тканин зменшився з (55,4 +- 4,8) до (33,8 +- 3,9) см<^>3, що сприяло зниженню частоти ускладнень на 5,9 % і зменшенню тривалості госпіталізації на 3 доби. Висновки: подвійне доопераційне маркування внутрішньопротокових новоутворень під ендоскопічним та ехографічним контролем з додатковим визначенням особливостей артеріального кровопостачання в зоні операції надало змогу вдосконалити хірургічну тактику за патологічних виділень з грудного соска за рахунок планування способу та обсягу оперативного втручання, диференційованого вибору типу і топографії хірургічного розрізу.

  Повний текст PDF - 1.198 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"