Мета роботи - визначити основні механізми формування та клінічного перебігу пронаційної деформації стоп у дітей різних вікових груп, хворих на церебральний параліч. Проаналізовано дані, одержані під час лікування 68-ми хворих віком від двох до 16-ти років. У всіх випадках відзначено двобічну пронаційну деформацію стоп. Клінічні методи передбачали визначення позиції п'яткової кістки (вальгусна, еквінусна установка в градусах), пронацію стопи і відведення її переднього відділу, стан поздовжнього склепіння під час навантаження та у положенні лежачи. Ступінь мобільності стопи визначали за коефіцієнтом. Залежно від характеру змін форми стопи виділено три варіанта пронаційної деформації стоп. Еквіноплосковальгусна деформація - поєднання еквінусної установки п'яткової кістки (зміщення її заднього відділу у проксимальному напрямку) з пронацією стопи і відведенням її переднього відділу. Плосковальгусна деформація - пронація стопи поєднується з відведенням її переднього відділу та вальгусним відхиленням п'яткової кістки. За третього варіанта основним компонентом деформації є пронація стопи в надтаранному і підтаранному суглобах. Відведення переднього відділу немає або слабко виражене під час навантаження. Висновки: пронаційна деформація стоп - це тяжке ускладнення дитячого церебрального паралічу, що зумовлює порушення статики і локомоції ходьби, посилює рухову недостатність. Залежно від характеру м'язового дисбалансу, стану зв'язкового апарату, швидкості прогресування деформації вирізняють три варіанта її розвитку. Клінічний перебіг пронаційної деформації стоп зумовлений віком хворих, масою тіла і руховою активністю.

  Повний текст PDF - 1.328 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"