Мета роботи - розробити алгоритм хірургічного лікування хронічного геморою (ХГ) на підставі порівняльної оцінки ефективності різних методів лікування. У проспективне дослідження, проведене в період з 2001 до 2010 рр., залучено 1030 хворих на ХГ: 275 (26,7 %) з ХГ 1 стадії, 303 (29,4 %) - II, 310 (30,1 %) - III і 42 (13,8 %) - з ХГ IV стадії. Для хірургічного лікування ХГ використовували такі методики: інфрачервону фотокоагуляцію геморагічних вузлів, лігування геморагічних вузлів з допомогою латексних кілець, трансанальну гемороїдальну деартеріалізацію, операцію Лонго і гемороїдектомію за Мілліганом - Морганом. Усім хворим у післяопераційний період призначали флеботропні препарати ("Детралекс") по 4 - 6 таблеток у перші 4 доби, 3 - 4 таблетки і протягом наступного тижня і по 2 таблетки на добу протягом 2 - 3 місяців. Результати лікування оцінено впродовж дворічного післяопераційного періоду. У разі лікування ХГ I та II стадії відсутність рецидиву захворювання після трансанальної гемороїдальної деартеріалізації відзначали у 94,5 % хворих проти 75,7 % після накладання латексних кілець і 75,0 % після інфрачервоної фотокоагуляції (<$Ep~<<~0,001>). Під час хірургічного лікування ХГ III - IV стадії методика Лонго забезпечує 96,8 % добрих результатів за відсутності незадовільних результатів. Після геморроїдектомії за Мілліганом - Морганом співвідношення добрих, задовільних і незадовільних результатів становить 81,9:11,7:7,4 %, шо достовірно гірше, ніж після операції Лонго, але краще порівняно з трансанальною гемороїдальною деартеріалізацією - 67,1:0:32,9 % відповідно (<$Ep~<<~0,001>).

  Повний текст PDF - 272.556 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"