Мета роботи - дослідити особливості водообмінних процесів в асиміляційному апараті тополь, інтродукованих у дендрарії Криворізького ботанічного саду НАН України. Об'єктом досліджень були зміни стану водного режиму (обводненість, водний дефіцит, водоутримувальна здатність) тополь, інтродукованих у дендрарії Криворізького ботанічного саду НАН України: Populus italica Du Roi, P. deltoіdes W. Bartram ex Marshall, P. simonii Carriere, P. candicans Aiton, P. bolleana Carriere. Залучені до експериментів види були представлені особинами другого класу віку (до 20 років). Визначення зв'язаної та вільної води в рослинному матеріалі проводили за допомогою рефрактометричного методу за H. A. Гусєвим (1960). Загальну кількість води, водоутримувальну здатність і водний дефіцит асиміляційного апарату тополь визначали за загальноприйнятими методами (Бессонова, 2006). У дослідах використовували листки рослин, відібрані із середньої частини крони південно-західної експозиції. Загальна обводненість листків P. bolleana і P. italica у червні на 20 - 40 % перевищувала таку листків P. deltoides, P. simonii та P. candicans. У період з червня до вересня спостерігали зменшення обводненості досліджуваних видів тополь. Найбільше зниження загального вмісту води в листках тополь (на 15 - 20 %) у порівнянні з червнем відзначене у P. deltoides, P. candicans та P. simonii, які в межах природного ареалу (Північна Америка і Далекий Схід) зростають у зволоженіших місцях. Найменше загальна обводненість знизилася у середньоазійських видів P. bolleana P. italica - до 10 %. У період з червня до серпня відбувалося зменшення вмісту вільної води та збільшення - зв'язаної. У P. italica і P. bolleana зв'язаної води було в 1,1 - 1,2 разу більше, ніж у P. candicans, P. deltoides та P. simonii, що свідчить про меншу пристосованість останніх до посухи. У серпні в усіх досліджуваних тополь показник водного дефіциту перевищував безпечне значення 10 % і становив 10,4 - 19,1 %. Найбільшим водний дефіцит був у тополь, які природно зростають у зволожених місцях з помірними температурами, - P. simonii, P. candicans і P. deltoides та у 2,0 - 2,5 разу перевищував показник на початку літа. У P. bolleana і P. italica, зазначений показник збільшився в середньому в 1,6 разу. Найбільші показники водоутримувальної здатності в тополь зафіксовано в червні. Вища водоутримувальна здатність листків у P. bolleana та P. italica надає їм змогу протистояти зневодненню за несприятливих умов і є показником їх адаптації до умов зростання. Висновок: найстійкіші до несприятливих умов зволоження - P. bolleana і P. italica, в яких співвідношення процесів водного обміну є оптимальним: високий показник обводненості тканин, низьке значення і тенденція до зниження денного водного дефіциту протягом вегетації, здатність до часткового відновлення обводненості тканин за послаблення дії стресового чинника.

  Повний текст PDF - 174.098 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"