Показано, що за рівнем індивудуальної мінливості шести морфологічних ознак шишок та кількості мікроспорофілів у мікростробілах репродуктивні угруповання кипарисів вічнозеленого й аризонського в Криму та кипариса лузитанського на Чорноморському узбережжі Кавказу, які масово розмножують, максимально наближаються до природних популяцій. Зроблено висновок, що репродуктивні угруповання цих видів, представлені більш як 20 генераціями місцевої насіннєвої репродукції, можна розглядати як інтегровані з мікроеволюційної точки зору інтродукційні популяції. Наведено дані щодо частоти, з якою зустрічаються на ПБК дерева кипариса вічнозеленого з різною формою луски та розміром шишок. За формою лусок у цього виду виділено три фени. Наявність аномальних мікростробілів зі спіральним розташуванням мікроспорофілів в окремих дерев кипариса вічнозеленого розглядається як виявлення предкової ознаки, властивої групам таксодієвих, від яких виникли кипарисові.

  Повний текст PDF - 2.382 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"