Практика свідчить про те, що в діяльності тренерів дитячо-юнацьких команд ігрових видів спорту превалює групова форма навчання, яка грунтується на календарно-средньогруповій оцінці, а не на врахуванні індивідуальних закономірностей розвитку юних талантів. Завдання дослідження - обгрунтування підходів до реалізації основних положень теорії спортивної індивідуалізації у практиці навчання юних спортсменів-ігровиків. Визначено необхідність внесення змін до практики управління спортивною діяльністю юних спортсменів, а саме, переходу від уніфікованого підходу до індивідуально-диференційованої системи побудови тренування.

  Повний текст PDF - 358.661 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"