Практика управління людськими ресурсами (УЛР) у кожній країні є різною, тому що фактори УЛР, які впливають на економічні, соціальні, політичні та культурні чинники кожної країни є різними (Брюстер, 1993). У сфері УЛР на сьогоднішній день немає загальновизнаних підходів і практики. Дослідження моделей управління людськими ресурсами показують, що вони є різними у різних країнах. Це вказує на необхідність приватного підходу до УЛР на рівні країн. Це підкреслюється багатьма авторами. Як відомо, кожна адміністративна діяльність, залежить від культурних та економічних умов, в які вона залучена і водночас сама впливає на них. Після набуття незалежності 18 жовтня 1991 р. і переходу до ринкової системи економічного розвитку в Азербайджані, як і в багатьох інших країнах, що розвиваються, з'явилася гостра потреба в УЛР. Однак процес трансформації економіки та адаптації її до ринкових умов вимагають певного часу. Форми та методи УЛР в організації залежать від роду її бізнесу і кожна організація повинна адаптуватися до нових умов на мікро, макро (національному) і міжнародному рівнях. У контексті практики УЛР, якщо організація формує свої відділи персоналу до потреб системи планування, їй важко соответствоваеь потребам ринкової економіки. Для того, щоб подолати цю проблему на національному рівні необхідний плавний перехід до ринкових вимог. У цьому контексті визначено шляхи поліпшення практики управління персоналом у компаніях Азербайджану. Мета дослідження - визначення сучасного стану УЛР в Азербайджані і дослідження факторів, що впливають на розвиток цього стану.

  Повний текст PDF - 284.543 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"