Досліджено вплив інгібітора протеїнкіназ похідного малеіміду (МІ-1, 1-(4-Cl-бензил)-3-Cl-4-(CF3-феніламіно)-1Н-пірол-2,5-діон) на клітини крові за умов індукованого 1,2-диметилгідразином (ДМГ) канцерогенезу товстої кишки щурів. Встановлено, що введення МІ-1 в дозі 2,7 мг/кг протягом 20-ти тиж запобігає розвитку анемії, яка є наслідком онкологічних захворювань і ускладнює їх перебіг. Про це свідчить зменшення кількості ретикулоцитів (0,19 [0,15; 0,21]<$Etimes~10 sup 12>/л) і відновлення вмісту (18,02 [17,44; 19,03] пг) і концентрації (309,42 [292,38; 318,27] г/л) гемоглобіну в еритроцитах до контрольних значень (0,17 [0,15; 0,19], 18,31 [17,95; 18,45], 310,78 [306,25; 316,18] відповідно) на відміну від щурів, яким вводили ДМГ (0,28 [0,24; 0,39]; 17,50 [17,00; 17,96]; 288,10 [284,71; 303,73] відповідно). МІ-1 нормалізує кількість моноцитів (1,40 [0,95; 2,50]<$Etimes~10 sup 9>/л) і тромбоцитів (646,32 [575,23; 700,50]<$Etimes~10 sup 9>/л) в крові після 26-ти тиж експерименту, у щурів, яким вводили ДМГ, вони суттєво збільшені (1,97 [1,52; 2,58], 783,90 [687,64; 922,27] відповідно) у порівнянні з контрольною групою (1,23 [0,94; 1,68], 629,34 [590,19; 711,48] відповідно). Тобто МІ-1 зменшує залучення цих клітин до прогресування розвитку пухлин та їх метастазування. Уповільнення моноцитозу і тромбоцитозу під впливом МІ-1 може бути опосередковано: зменшенням кількості та розміру пухлин і площі ураження товстої кишки і, як наслідок, впливу їх цитокінів на кровотворну тканину; пригніченням проліферації та диференціювання гемопоетичних попередників кісткового мозку через інгібування рецепторних протеїнкіназ васкулярного ендотеліального та епідермального факторів росту та нерецепторних PDK1-, Src-, Syk-протеїнкіназ, інгібітором яких він є і які залучені як до гемопоезу, так і до канцерогенезу.Досліджено вплив інгібітора протеїнкіназ похідного малеіміду (MІ-1, 1-(4-Cl-бензил)-3-Cl-4-(CF₃-феніламіно)-1Н-пірол-2,5-діон) з протипухлинною активністю (пригнічує колоректальний канцерогенез) на клітини крові у 5 - (13,5 мг/кг) і 10-кратній (27 мг/кг) від ефективної дозах (концентрації ~ 5 і 10 x 10^-4 моль/л у крові відповідно) протягом 14 діб порівняно з цитостатиком 5-фторурацилом (5-ФУ). Встановлено, що МІ-1 активує еритропоез, що підтверджується збільшенням кількості ретикулоцитів і гематокриту та концентрації гемоглобіну у крові без змін морфофункціонального стану еритроцитів. Препарат порівняння 5-ФУ у концентрації ~ 10 x 10^-4 моль/л у крові (що відповідає ефективній дозі 8,6 мг/кг) пригнічує еритропоез, про що свідчить зменшення кількості еритроцитів і ретикулоцитів. У разі обох доз МІ-1 спостерігали тенденцію до зменшення кількості лейкоцитів, моноцитів і тромбоцитів. Вміст базофільних, еозинофільних і нейтрофільних гранулоцитів та лімфоцитів не змінювався. 5-ФУ у відповідній концентрації зменшує кількість лейкоцитів, лімфоцитів, моноцитів і нейтрофільних гранулоцитів, а також тромбоцитів. Піятикратна (45 мг/кг) від ефективної доза 5-ФУ викликає 100 % загибель щурів після першого тижня введення. У крові цих тварин після 5 діб впливу зменшується кількість еритроцитів, лейкоцитів, лімфоцитів, моноцитів і тромбоцитів, а також нейтрофільних гранулоцитів на рівні тенденції. Отже, похідне малеіміду з протипухлинною активністю є сполукою з низькою порівняно з високотоксичним 5-ФУ гематотоксичністю у дозах, які у 10 разів перевищують ефективну, що є перевагою у його використанн і і перспективним для подальших досліджень.

  Повний текст PDF - 875.161 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"