В експериментах на молодих білих щурах-самицях з використанням методів електроміографії та ергографії досліджено ефективність пропіонату тестостерону для згладжування негативних ефектів дексаметазону на скелетний м'яз. Установлено, що хронічне введення дексаметазону спричиняє зниження амплітуди скорочення переднього великогомілкового м'яза на 29,7 - 59,3 % (після 5 - 25 ін'єкцій) та подовження латентного періоду збудження м'яза на 18,5 - 16,5 % (після 15 - 25 ін'єкцій), тоді як комплексне застосування тестостерону і дексаметазону запобігло зміні цих показників. Разом з тим тестостерон не забезпечував згладжування негативного впливу дексаметазону на стійкість м'яза до розвитку стомлення.

  Повний текст PDF - 518.806 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"