На початку 70-х років XX століття учнем П. Г. Костюка (В. О. Майським) у відділі анатомії Роттердамського університету (Голландія) вивчався ретроградний аксонний транспорт пероксидази із хрону (ПХ) від спинного мозку до нейронів різних структур стовбура мозку у кішки. Цими нейроанатомічними дослідженнями керував відомий вчений, проф. Генрікус Куйперс. Як і передбачалося раніше, мічені нейрони виявлялися у ретикулярній формації, вестибулярних ядрах, а також у червоному ядрі. Вперше було показано, що введена у різні сегменти спинного мозку ПХ ретроградно транспортується по ушкоджених аксонах до нейронів блакитної плями (Locus coeruleus, subcoeruleus) і до пришлункової ділянки гіпоталамуса - паравентрикулярного ядра. Таким чином, у 1975 р. вперше було відкрито у мозку кішок гіпоталамо-спінальну нейронну систему (Kuypers a. Maisky, 1975). Тільки через рік у США ці дані були підтверджені на щурах (Saper et al., 1976). На другому етапі нейроанатомічних експериментів з численними пошкодженнями спинного мозку у кішок були встановлені канатикові траєкторії низхідних супраспінальних шляхів. Показано, що прямі шляхи від паравентрикулярного ядра гіпоталамуса спускаються у спинному мозку у складі латеральних канатиків, іпсилатерально (Kuypers a. Maisky, 1977).