Проаналізовано окремі методологічні напрацювання фрактальної теорії, що використовуються у побудові дискурсу. Увагу приділено терміну "фрактал" і, відповідно, розумінню того, як фрактальні структури, використовувані в теорії хаосу й біфуркацій, можуть складати підгрунтя будь-якої мови. Відтак, мета цієї статті має два аспекти: узгодити порівняно нове поняття - фрактал - з онтологічними й гносеологічними характеристиками дискурсу; довести, що дискурс може бути запрограмований за допомогою самоподібних моделей через процедуру ототожнення рекурсивних смислових компонентів. Показовим є те, що теорія фракталів надає змогу виявити закономірність у хаотичній системі мови, постаючи одночасно обмежувальним чинником і генерувальним інструментом. Фрактальна метафора актуалізує той факт, що дискурсивна реальність подібна іншим природним процесам і формам безвідносно до масштабів часу й простору. Вона надає методологічне підгрунтя для встановлення зв'язку між фактами різних системних рівнів дискурсу, включаючи екстралінгвальні.

  Повний текст PDF - 604.53 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"