Досліджено ставлення Б. Антоненка-Давидовича до масового захоплення студентської молоді 20-х рр. XX ст. літературною творчістю та з'ясовано його погляд на графоманію як один із виявів такого захоплення. У контексті розгляду низки загальнонаціональних рис української вдачі, серед яких повага до старовини, схильність до жорстких суперечок, зневага до насилля та любов до свободи, відзначених автором книги "Землею українською", феномен "посполитого рушення в літературу" розглянуто на прикладі численних психологічних типів від бездарних поетів-початківців до самозакоханих божевільних, з'ясовано мотиви та цілі, якими вони керуються, засоби, якими послуговуються, нав'язуючи редакціям свої твори. Встановлено, що насмішкуватий тон Б. Антоненка-Давидовича увиразнює його глибоке знання людської психіки, української ментальності, гармоніює з сатиричним ставленням до графоманів-невігласів і співчуттям до нечисленних обдарованих початківців. З'ясовано також, що за допомогою прийому подорожі автор надав загальний портрет читацької аудиторії провінційних містечок, головними штрихами в якому є дух національного відродження, саморозвитку, творчий порив і потяг до освіти.

  Повний текст PDF - 342.145 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"