Розглянуто одну із важливих проблем перекладознавства, якою є дослідження шляхів творення в першотворі та відтворення у перекладі підтекстового образу поетичного твору за допомогою символу. Увагу зосереджено на причинах виникнення образно-підтекстової інформації в поетичному тексті, в основі якої лежить загальноприйнята та індивідуальна авторська символіка, на внутрішньотекстових та надтекстових відносинах слів-символів, що спричинюють виникнення додаткового смислу. Забезпечення адекватності перекладу поетичного підтексту трактується як необхідність повноцінного відтворення його образних компонентів, зокрема, символу, а символ - як один з сигналів-маркерів поетичного підтексту, що формується внаслідок інтеграції конотацій лексичної одиниці в дистантно та контекстно розміщених надфразових єдностях. Внаслідок рекурентного чи одноразового контекстного вживання лексична одиниця набуває модальних аксіологічних конотацій та формує образ-символ, який у свою чергу лягає в основу підтекстової структури, відтворення якої є обов'язковою умовою адекватного перекладу поетичного твору.

  Повний текст PDF - 113.463 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"