Перетворення у соціально-економічній сфері починають загострювати питання емпіричної обмеженості лінійної схеми інноваційного розвитку, представленої тріадою "наука - техніка - виробництво", знижуючи інноваційну активність суб'єктів господарювання та нарощуючи дисонанс між підприємством і ринком щодо створюваних інновацій. З огляду на це, необхідно здійснити пошук епістемологічних основ інноваційної діяльності, що відповідали б зростаючій складності та невизначеності зовнішнього середовища для активізації інноваційних процесів українських підприємств і підвищення конгруентності створюваних інновацій. Показано, що демаркацією між лінійною та нелінійною парадигмами інноваційного менеджменту є врахування активності всіх заінтересованих сторін процесу створення інновації, що неможливо зробити, використовуючи тільки нормативну парадигму, конституйовану в положеннях класичного інноваційного менеджменту. Це визначило необхідність розширити традиційний підхід до управління інноваціями за рахунок інтеграції положень дескриптивної парадигми. Аналіз ефективних загальносвітових моделей створення інновацій дозволив сформулювати базове концептуальне положення управління інноваціями в сучасних умовах: при ідентифікації та впровадженні інновацій вирішальним є високий ступінь когнітивної гетерогенності суб'єктів співтворчості, а не глибокий професіоналізм і спеціалізовані знання обмеженої групи експертів. Як синергетичні передумови, що забезпечують можливість використання когнітивного потенціалу інноваційно активних суб'єктів зовнішнього середовища, ідентифіковано такі фактори: формування суспільства зростаючої рефлексії; аксіологічна фрагментація суспільства; зростання кількості незалежних експертних груп; розвиток інформаційно-комунікаційних технологій; епістемічне зрощування суб'єктних та об'єктних цінностей; нівелювання механізмів редукції ринкової складності; тощо. Таким чином, зростаюча інтелектуалізація суб'єктів зовнішнього середовища в сукупності з наявним досвідом експлуатації об'єктних цінностей дозволяє виокремити їх як носіїв актуальних соціотехнічних знань, які в поведінкових та експлуатаційних аспектах перевершують когнітивні можливості суб'єктів науки та інженерії. Це актуалізує необхідність залучити суб'єктів зовнішнього середовища до спільного створення інновацій. Отже, нелінійна парадигма інноваційного менеджменту припускає існування великої кількості джерел інновацій, що розширює механізм структурного спряження ринку і підприємства, запускаючи процес симбіотичної творчості через релевантну практичним потребам рекомбінацію та проліферацію властивостей створюваних інновацій.

  Повний текст PDF - 175.977 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"