З'ясовано основні детермінанти, які зумовили деіндустріалізацію у світі та в Україні, а також форми й результати їх прояву у глобальній і національній системах господарювання. Використано два підходи до ідентифікації вказаних детермінант. За першим - ресурсним, який розглядає лише ступінь забезпечення розвитку ресурсами і який використовується ЮНІДО, проаналізовано характер деіндустріалізації в розвинутих країнах. Показано, що вона зумовлена, насамперед, технологічною детермінантою, а її особливістю є наростаючий соціальний регрес суспільства на фоні технологічних прогресу та лідерства розвинутих країн, пов'язаних з науково-технічними досягненнями Третьої та Четвертої промислових революцій, серед негативних асоціальних наслідків яких - виведення людини з процесу господарської діяльності та створення нової вартості. Показано обмеженість ресурсного підходу до ідентифікації детермінант деіндустріалізації економік інверсійного типу, до яких належить економіка України. Запропоновано альтернативний - інституційно-структурний, - підхід, згідно з яким виникнення та взаємозумовленість прояву детермінант подано у інституційному контексті з точки зору не лише факту наявності у суспільства ресурсів для розвитку, але й рівня ефективності його інституційної системи в управлінні цими ресурсами. За таким підходом виокремлено інституційно-політичні, організаційно-управлінські, зовнішньоекономічні, структурно-виробничі, фінансово-інвестиційні, інноваційно-технологічні та соціальні детермінанти деіндустріалізації в Україні, розкрито логіку, ієрархію, варіації та результати їх взаємодії для економіки й суспільства. Серед основних рис зазначених детермінант - деформації інституту власності, що зумовили формування олігархії та підпорядкування держави її інтересам; незахищеність і розмитість прав власності на фоні надмірної зовнішньої відкритості економіки та, як наслідок, структурна примітивізація виробництва разом із зростаючими запитами на споживання і формуванням боргової моделі споживання у держави, бізнесу і населення; зміна інтеграційних векторів розвитку країни разом із зміною її індустріальної спеціалізації на зовнішніх ринках на аграрно-сировинну; унеможливлення комерціалізації соціуму на інноваційних засадах з формуванням неефективної патерналістської системи соціального захисту населення. Дано рекомендації щодо врахування виявлених детермінант при визначенні напрямів розбудови національної економіки.

  Повний текст PDF - 167.578 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"