На прикладах функціонування знакових підприємств металургії, машинобудування, титанової та хімічної промисловості, інших галузей економіки виявлено недоліки промислової політики в Україні, які несуть загрозу деіндустріалізації держави. Актуальність теми багатократно посилюється у зв'язку із світовою фінансово-економічною кризою і форс-мажорними обставинами, які мають місце в Україні у зв'язку з подіями в Донбасі. Визначено, що промислова політика являє собою цілісну та скоординовану систему заходів органів державної влади, спрямованих на розвиток промисловості в цілому і окремих її галузей, яка реалізується через відповідні механізми (стимулювання, регулювання, контролю тощо). Об'єктом промислової політики є не тільки окремі підприємства або галузі виробництва, а й увесь індустріальний комплекс держави, що має розглядатись як єдиний, цілісний організм. Показано, що промислова політика повинна передбачати підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг вітчизняних виробників на зовнішніх ринках, тобто включати зовнішньоекономічні аспекти, захищати внутрішній ринок від експансії зарубіжних товарів. Кінцевою метою має бути конкурентоспроможність національної економіки в середньостроковій і довгостроковій перспективах з урахуванням безпеки держави (продовольчої, оборонної та ін.). Показано, що спільною ознакою більшості підприємств машинобудування є орієнтація їх продукції на зовнішні ринки і традиційно сильна кооперація з підприємствами держав СНД. Майже всі машинобудівні підприємства потребують постійної державної підтримки. Промислова політика України повинна враховувати ці особливості діяльності свого машинобудівного комплексу, грунтуючись на суто прагматичних, економічних інтересах держави. Неприпустимо, прикриваючись гаслами ніби-то добросовісної конкуренції, віддавати замовлення української енергетики зарубіжним компаніям, які не мають ніяких науково-технічних переваг порівняно з вітчизняними грандами промисловості. Показано існування можливості підвищення ефективності діяльності великих промислових об'єктів і галузей промисловості в разі прийняття органами державної влади економічно обгрунтованих рішень. Запропоновано управлінські заходи, які забезпечать дотримання національних інтересів при реалізації промислової політики в Україні.На прикладах функціонування знакових підприємств металургії, машинобудування, титанової та хімічної промисловості, інших галузей економіки виявлено недоліки промислової політики в Україні, які несуть загрозу деіндустріалізації держави. Актуальність теми багатократно посилюється у зв'язку із світовою фінансово-економічною кризою і форс-мажорними обставинами, які мають місце в Україні у зв'язку з подіями в Донбасі. Визначено, що промислова політика являє собою цілісну та скоординовану систему заходів органів державної влади, спрямованих на розвиток промисловості в цілому і окремих її галузей, яка реалізується через відповідні механізми (стимулювання, регулювання, контролю тощо). Об'єктом промислової політики є не тільки окремі підприємства або галузі виробництва, а й увесь індустріальний комплекс держави, що має розглядатись як єдиний, цілісний організм. Показано, що промислова політика повинна передбачати підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг вітчизняних виробників на зовнішніх ринках, тобто включати зовнішньоекономічні аспекти, захищати внутрішній ринок від експансії зарубіжних товарів. Кінцевою метою має бути конкурентоспроможність національної економіки в середньостроковій і довгостроковій перспективах з урахуванням безпеки держави (продовольчої, оборонної та ін.). Показано, що спільною ознакою більшості підприємств машинобудування є орієнтація їх продукції на зовнішні ринки і традиційно сильна кооперація з підприємствами держав СНД. Майже всі машинобудівні підприємства потребують постійної державної підтримки. Промислова політика України повинна враховувати ці особливості діяльності свого машинобудівного комплексу, грунтуючись на суто прагматичних, економічних інтересах держави. Неприпустимо, прикриваючись гаслами нібито добросовісної конкуренції, віддавати замовлення української енергетики зарубіжним компаніям, які не мають ніяких науково-технічних переваг порівняно з вітчизняними грандами промисловості. Показано існування можливості підвищення ефективності діяльності великих промислових об'єктів і галузей промисловості в разі прийняття органами державної влади економічно обгрунтованих рішень. Запропоновано управлінські заходи, які забезпечать дотримання національних інтересів при реалізації промислової політики в Україні.

  Повний текст PDF - 115.183 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"