Досліджено термін "природокористування" в його прикладному значенні "об'єкт праці" в галузі лісівництва і в тісному зв'язку з лісопромисловою діяльністю. Висвітлено, що чинні нормативно-правові акти з лісівництва і публічний дискурс спрямовуються не на їх предметний зміст у сфері природокористування, а більше на використання лісових ресурсів. Отже, використання мінерально-сировинних ресурсів, які є невідновлюваними за економічним змістом, прирівнюється до лісокористування, хоча фізичні обсяги вирощування деревини, її вилучення та реалізації, є відновлюваними і легко вимірюються кількісними показниками. Облікова категорія земельних ресурсів "землі лісові та інші лісисті", за Державним земельним кадастром України (ДЗКУ), на 1 січня 2014 р. становила 10624 тис. га, або 17,6 % площі території. Це є досить потужним ресурсом для розвитку лісівництва, продуктивного і прибуткового землекористування, хоча у складі ДЗКУ вона має назву - ліси та інші лісовкриті площі", з чого випливає, що об'єктом праці, отже, і фіскальної плати, є не земля, а ліс. У складі обліку земельних ресурсів облікової категорії "землі лісогосподарського призначення" немає належної диференціації. Так, у межах рядка "лісогосподарські підприємства" зведено дані за землекористувачами з різним за змістом їх еколого-економічним призначенням. Останнє виключає їх прикладне використання для зваженої оцінки і прийняття організаційно-технічних рішень щодо господарювання, в тому числі для інтенсифікації лісогосподарського виробництва і суміжного розвитку лісопромислової галузі. Таким чином, удосконалення змісту природокористування в галузі лісівництва потребує прикладного осмислення та уточнення земельного, лісового і податкового законодавства щодо його ефективного здійснення і фінансування.

  Повний текст PDF - 163.567 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"