Асиметрії в розвитку соціально-трудової сфери як парадокс української сучасності дістають своє відображення у феномені динамічного зростання неформальної зайнятості (НФЗ). Її негативні прояви супроводжуються порушенням прав найманих працівників на соціальний захист і гідну винагороду, а держава і суспільство не одержують частини податкових надходжень. Проте в існуючих економічних умовах не можна розглядати НФЗ тільки як негативне явище. НФЗ поглинає надлишкову робочу силу, стримує безробіття, тим самим знижуючи навантаження на фонди соціального страхування, сприяє зародженню нових форм малого бізнесу, стимулює підприємництво і споживчий попит населення. А головне полягає в тому, що в умовах десоціалізації відносин у сфері праці НФЗ стає джерелом (іноді єдиним) одержання доходу для сім'ї. За даними авторів статті та дослідників обгрунтовано, що різниця в оцінці рівня НФЗ за "Методологічними положеннями щодо визначення неформальної зайнятості" (Наказ Держкомстату України від 26. 01. 2013 р. № 16) становить у середньому 25 %. Цей висновок використано для коригування одержаних до 2014 р. статистичних даних про НФЗ в Україні. Порівняння динаміки зростання НФЗ і соціального стандарту (СС) мінімальної заробітної плати (МЗП) підтверджує висловлену гіпотезу про наявність механізму залежності зростання НФЗ від підвищення СС МЗП. І в цьому феномені треба бачити як позитивні, так і негативні прояви директивного, економічно необгрунтованого, підвищення СС МЗП. Запропоновано перехід від МЗП до СС відтворення працівників; встановлення СС "мінімальний споживчий бюджет" як межі абсолютної бідності населення; утвердження СС "раціональний споживчий бюджет" для ідентифікації матеріального статку працівника із середнім класом.

  Повний текст PDF - 102.335 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"